ОЛИЦЬКИЙ ЗАМОК — пам’ятка арх-ри 16—18 ст. в смт Олика. Належав (до 1939) князям Радзивіллам. Буд-во розпочато 1558 кн. Миколаєм Радзивіллом Чорним на місці старого замку, що існував принаймні з поч. 16 ст. Фортифікаційні роботи завершено 1640. Один із перших на теренах України квадратних замків бастіонного типу. У 18 ст. втратив оборонне значення. За кн. Ми-
ОЛІЗАРИ, Олізари-Волчковичі — шляхетський рід герба Хоругви Кмітів (Подвійний Радван), за фамільною легендою, походив від «князя Сербії» Олізара Булка. Сучасні дослідники засновником роду вважають київ. боярина Олізара Волчковича, який жив на поч. 15 ст. Його син Роман Олізарович (п. бл. 1458) був київ. намісником кн. Семена Олельковича. Правнук Олізара — Олізар Львович Волчкович (п. між 1545 і 1552) — чорнобильський намісник 1541, власник розлогих володінь на Київщині; одружений з Богданою Немиричівною, небогою і єдиною спадкоємицею канівського, згодом — черкас. старости Остафія Дашкевича (п. 1535). Нащадки Олізара Львовича і Богдани Немиричівни до 17 ст. іменувалися Олізарами-Волчковичами, згодом — просто О. Іван Олізар-Волчкович (бл. 1520 — 1577) — житомир. підстароста кн. Романа Сангушка 1569—71, як посол Київського воєводства брав участь у Люблінському унійному сеймі 1569, 1565 набув у Філона Кміти Коро-
стишівський маєток. Адам Іванович Олізар-Волчкович (бл. 1572 —1618) — королів. ротмістр 1610, маршалок житомир. сеймику 1617, посол Київ. воєводства на вальні сейми 1597, 1609, 1611, 1613; перший римо-католик у родині, у своїй резиденції в Коростишеві на поч. 17 ст. звів замок, 1609 фундував костьол. Людвік Адамович О. (п. 1645) — королів. ротмістр, посол київ. шляхти на вальні сейми 1625, 1632, 1635, член комісії «для заспокоєння козаків» 1638; 1640 входив до десятки найбільших землевласників Київ. воєводства. Ян-Олександр О. (п. 1700) — син Людвіка, королів. ротмістр 1663, київ. підсудок 1665—99; посол шляхти Київ. воєводства на вальні сейми 1665, 1669, 1672, 1676, 1685, 1697 і 1698; маршалок житомир. сеймику 1665. Син Яна-Олександра Адам-Юзеф О. (бл. 1657 — 1713) — овруцький підчаший 1688—95, волин. стольник 1695—1703, київ. підкоморій 1703—07, романівський староста 1700—10. З чотирьох онуків Адама-Юзефа, дітей київ. стольника Юзефа (п. 1743), найвідомішим був Костянтин О. (1729 — помер після 1799) — володимирський підкоморій 1765—99, активний учасник Барської конфедерації 1768. Його небіж Каетан-Францішек О. (п. 1789) — великий коронний стольник 1775—84, маршалок Люблінського трибуналу 1781, лоївський староста, кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла. Двоюрідний брат коронного стольника Філіп-Нереуш О. (бл. 1750 — 1816) — один із найзаможніших магнатів королівства 2-ї пол. 18 ст., шамбелян двору
польс. короля Станіслава-Августа Понятовського з 1774, підчаший Великого князівства Литовського 1780—94, маршалок Люблінського трибуналу 1791, кавалер орденів св. Станіслава і Білого Орла; після падіння Речі Посполитої — дійсний статський радник, з 1815 — член Петерб. АН та Екон. т-ва у Флоренції (Італія). Старший син ФіліпаНереуша Нарциз О. (1794—1862) — вихованець Кременецького ліцею та Віленської академії, відомий як один з організаторів і активних учасників польського повстання 1830—1831, сенатор-каштелян Царства Польського. Після придушення повстання емігрував до Франції, де ввійшов до кола кн. А.Чарторийського; автор спогадів та публіцистичних творів політ. змісту. Молодший брат Нарциза Густав О. (1798—1865) — маршал дворянства Київської губернії 1821—25, поет і публіцист, за контакти з декабристами заарештований 1826. Під час польс. повстання 1830—31 перебував на засланні в Курську, згодом отримав дозвіл на виїзд з Російської імперії. Після повернення 1836 осів у Коростишеві, а незадовго до смерті виїхав до Дрездена (Німеччина), де помер і там же був похований. Літ.: Polski s»ownik biograficzny, t. 23. Wroc»aw—Warszawa—Krak\w— GdaЅsk, 1978; Pu»aski K. Kronika polskich rod\w szlacheckich Podola, Wo»ynia i Ukrainy, t. 2. Warszawa, 1991; Urz“dnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: Spisy. [Urz“dnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Ksi“stwa Litewskiego XIV—XVIII wieku.] K\rnik, 1994; Яковенко Н. Україна аристократична: Генеалогічні новели. В кн.: На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. К., 1994; Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, t. 11. Wroc»aw, 1997; Litwin H. Nap»yw szlachty polskiej na Ukrain“ 1569—1648. Warszawa, 2000; Urz“dnicy wojew\dztw kijowskiego i czerniechowskiego XV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 2002; Mazur K. W stron“ integracji z Koron: Sejmiki Wo»ynia i Ukrainy w latach 1569—1648. Warszawa, 2006; Urz“dnicy wo»yЅscy XIV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik, 2007; Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. К., 2008; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 2008. І.А. Тесленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛИЦЬКИЙ ЗАМОК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
