ОЛЕКСІЇВСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра доби неоліту. Датується часом від 5000 до 3500 до н. е. Осн. пам’ятки: Олексіївська Засуха, Мартинівка, Долинка, Ішунь, Суат III, Алачук. Територія поширення — рівнинна і гірська частини Криму. Генетична підоснова — кукрецька культура та, частково, шпанська культура. Крем’яна індустрія характеризується розвиненою пластинчастою технікою розколювання з одноплощинних нуклеусів. Знаряддя: мікроліти (трапеції та сегменти зі стрімкою і пласкою ретушшю, прямокутники, платівки із притупленим краєм, вістря з мікрорізцевим сколом), кінцеві та підокруглі скребачки, кутові ібокові різці на відщепах та платівках, вкладні кукрецького типу. Посуд нечисленний: плоскодонні слабопрофільовані майже неорнаментовані слоїки. Госп-во носіїв О.к.: полювання на степових тварин, збиральництво, на пізньому етапі, можливо, тваринництво. Госп. сезонний цикл передбачав використання степів рівнинного Криму взимку та лукових степів Першого пасма Крим. гір улітку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЕКСІЇВСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
