ОКТЯБРСЬКИЙ (до 1922 — Іванов) Пилип Сергійович (23(11).10. 1899—08.07.1969) — рад. воєначальник, адмірал (1944). Герой Рад. Союзу (1958). Н. в с. Лукшино (нині село Старицького р-ну Тверської обл., РФ). 1915 переїхав до м. Шліссельбург, потім — до м. Петроград (нині м. Санкт-Петербург), працював кочегаром, помічником машиніста на комерційних суднах оз. Ладога, річок Свир і Нева. Під час громадян. війни 1918—22 в Росії воював на боці більшовиків матросом на кораблях Балт. флоту, Пн. військ. флотилії. Член РКП(б) з 1919. Після закінчення курсів при Петрогр. комуніст. ун-ті (1922) працював у мор. відділі політ. управління РСЧА, у політ. відділі Робітничосел. Червоного флоту. Далі проходив службу на Балтійському, Тихоокеанському і Чорноморському флотах, командував торпедним катером, групою, дивізіоном, загоном і бригадою торпедних катерів. 1928 закінчив паралельні класи при Вищому військово-мор. уч-щі ім. М.Фрунзе. Репресії в армії та на флоті 1930-х рр. прискорили кар’єрне зростання О. 1938 командував Амурською військ. флотилією, брав участь у боях на оз. Хасан. З 1939 — командувач Чорномор. флоту. У Великій вітчизн. війні Рад. Союзу 1941—45 Чорномор. флот, очолюваний О., брав участь в обороні Одеси і Севастополя, забезпечував мор. перевезення бойової техніки й особового складу в обложені міста. Під кер-вом О. була здійснена вдала евакуація людей, техніки та підпр-в з Одеси. Брав участь у підготовці й проведенні Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941— 1942. 1941—42 віце-адмірал О. одночасно був командуючим Севастопольським оборонним районом. Рішення Військ. ради Чорномор. флоту про перебазування флоту із Севастополя до Туапсе (нині місто Краснодарського
краю, РФ) значно ослабило сили оборони Севастополя, а також позиції рад. ВМС на Чорному морі. Після особистого прохання О. про евакуацію із Севастопольського оборонного району відповідальних працівників та командирів на Кавказ і отримання такого дозволу від наркома ВМФ СРСР М.Кузнєцова, у ніч на 1 липня 1942 віце-адмірал О. залишив Севастополь на транспортному літаку. За помилки в здійсненні висадки десантів в р-ні Новоросійська біля Південної Озерейки та Станички (Кавказ. фронт, лютий 1943) О. зняли з посади. Із червня 1943 — командуючий Амурською військ. флотилією, а з березня 1944 — командуючий Чорномор. флотом, керував операціями з визволення Кавказу та Криму. 1948—51 — 1-й заст. головнокомандуючого ВМС СРСР, 1951—52 — у відставці через хворобу. 1952—53 — нач. Управління науково-випробувальними полігонами. 1957—60 — нач. Чорномор. вищого військовомор. уч-ща ім. П.Нахімова (Севастополь). З 1960 адмірал О. — військ. інспектор-радник Групи ген. інспекторів Мін-ва СРСР. Почесний громадянин м. Севастополь. Нагороджений 3-ма орденами Леніна, 3-ма орденами Червоного Прапора, ін орденами і медалями. П. у м. Севастополь, похований на місц. кладовищі Комунарів. Літ.: Великая Отечественная война 1941—1945: Энциклопедия. М., 1985; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 2. М., 1988. Ванеев Г.И. Севастополь 1941— 1942: Хроника героической обороны, кн. 1—2. К., 1996; Октябрьский Филипп Сергеевич. Web: Солдаты ХХ века — проект Международного объединенного биографического центра (http://wwii-soldat.narod.ru/ MARSHALS/ARTICLES/oktyabrsky.htm). Т.В. Пастушенко, В.Є. Поляков.
на мед. ф-ті (через обмеження вищого навчання в Австро-Угорщині для жінок) у Цюриху (Швейцарія), який закінчила 1895 та захистилася там на д-ра медицини. Підтвердила своє право на лікарську практику: 15 березня 1900 на засіданнях сенату Краківського університету відбулася нострифікація диплома О.-М. Працювала в лікувальних закладах Львова та ін. міст. О.-М. була приятелькою О.Кобилянської, яку переконала писати укр. мовою. Разом із Н.Кобринською 1884 заснувала в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ) перше Т-во рус. жінок, які прагнули рівноправності з чоловіками; брала активну участь у підготовці літ. жін. альманаху «Перший вінок» (1887) і під псевдонімом Єрина друкувала оповідання «Пісок, пісок...» і наук. працю «Родинна неволя жінок в піснях і образах весільних». Літ.: С.Д. Окуневська-Морачевська. В кн.: Пам’ятаймо! (Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2000 році): Бібліографічний покажчик. Чернівці, 1999; Микосянчик Ю. Русинка Софія Окуневська. «Буковинське віче», 2000, № 37, 13 травня; Вознюк В.О. Велич і сила Софії Окуневської. В кн.: Вознюк В.О. До джерел культури Буковини. Чернівці, 2002; Його ж. Видатна подруга видатної письменниці [Софія Окуневська-Морачевська та Ольга Кобилянська]. «Доба», 2003, ч. 48, 28 жовтня; Врублевська В. Шаритка з Рунгу. К., 2007. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОКТЯБРСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
