ОКСЕНОВИЧ-СТАРУШИЧ Ігнатій (р. н. невід. — п. бл. 30.10.1651) — церк. і освіт. діяч, проповідник. Один із сподвижників митрополита Петра Могили в його церк. і освіт. реформах. Імовірно, був посланий ним за кордон для здобуття високої освіти. 1637 висвячений на священика Свято-Успенської церкви Києво-Печерської лаври. З відкриттям філії Київ. колегіуму в Гощі (1639) став її ректором. На поч. 1640 відкликаний митрополитом до Києва, у лютому—березні 1640 очолив посольство київ. ченців від Петра Могили до рос. царя Михайла Федоровича, яке зверталося з проханням надати книги та гроші для відбудови монастирів. Повернувшись до
Києва, став ректором Київ. колегіуму та ігуменом Братського училищного монастиря. 1642 разом з Ісаєю Трохимовичем-Козловським та Йосифом Кононовичем-Горбацьким брав участь в Ясському церк. соборі, де було схвалено «Православне сповідання віри» митрополита Петра Могили. Цього ж року став ігуменом Видубицького Свято-Михайлівського монастиря. Автор погребового казання, виголошеного 24 січня 1641 на похоронах кн. Іллі Святополк-Четвертинського в Тимоновці (видане Києво-Печерською друкарнею 26 липня 1641). Це один з кращих зразків барокової проповідницької прози 1-ї пол. 17 ст., де поряд із прославленням чеснот молодого померлого князя наголошувалося на заслугах укр. князівського роду Четвертинських у збереженні й відданості правосл. вірі. Водночас проповідник відзначав й самовіддане служіння як померлого князя, так і його роду, «Вітчизні» — Речі Посполитій — у боротьбі з ворогами, а також козац. виступами («ребелією»). Героїзм і патріотизм кн. Іллі СвятополкЧетвертинського порівнюються з типологічно бібл. та антич. героями. Казання відображає погляди церк. і культ. діячів кола митрополита Петра Могили, які покладали надії на підтримку правосл. церкви українсько-білорус. аристократією та на сприяння польс. короля Владислава IV Ваза в досягненні згоди між православними й унійцями. Автор використав сюжети з присвяти Захарії Копистенського батькові кн. Іллі — Стефану Яковичу СвятополкЧетвертинському, вміщеної в деяких примірниках книги «Бесіди св. Іоанна Златоуста на 14 послань св. апостола Павла» (1623), зокрема, про походження роду від київ. князів, героїзм у боротьбі з татарами. Похований у Видубицькому Свято-Михайлівському монастирі. Тв.: Казаньє погребовоє над тілом ясне освецоного князя єго милости пана Іліи Святополка на Четвертне Четвертенского... К., 1641. Літ.: Перетц В. К характеристике общественных отношений в Малороссии ХVII века. «Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук», 1903, т. 8, кн. 2; Його ж. К биографии о. Игнатия Оксеновича Старушича, киевского пропо-
ведника половины ХVII века. Там само, 1914, т. 19, кн. 1; Харлампович К. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь, т. 1. Казань, 1914; Крекотень В.І. До історії української барокової учительно-ораторної прози: Казання Ігнатія Оксеновича Старушича на погребі князя Ілії Святополк-Четвертинського. В кн.: Українське літературне барокко. К., 1987. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОКСЕНОВИЧ-СТАРУШИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
