ОКОЛЬСЬКИЙ Симеон (Симон, Шимон; Okolsci Cimon (Szumon); 1580—10.06.1653) — польс. історик, геральдик, домініканський монах. Н. в м. Кам’янець (нині м. Кам’янець-Подільський). Автор 2-х щоденників, виданих у Замості 1638 і 1639. У них описав повстання 1637—38 під проводом П.Бута, К.Скидана, Я.Острянина, Д.Гуні з позицій, ворожих до укр. народу. У щоденниках докладно описано хід боїв під Кумейками, Лубнами, Голтвою, воєнну тактику повстанців та їх соціальний склад. Автор наводить документи, підписані Б.Хмельницьким. У 18 ст. щоденники переклали і використали у своїх творах укр. історики С.Величко і С.Лукомський. Тв.: Дневник Симеона Окольского. В кн.: Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси, вып. 2. К., 1896. Літ.: Щербак В.О. Щоденник Ш. Окольського як джерело для вивчення історії антифеодальних рухів на Україні в першій половині ХVII ст. В кн.: Феодалізм на Україні: Збірник наукових праць. К., 1990. Н.О. Герасименко.
письменниця. Н. в с. Миколаївка Кременчуцького пов. Полтав. губ. в сім’ї багатого землевласника О.Де-Коннора, ірландця за походженням, мати належала до роду Лисенків. Освіту здобула в приватній київ. г-зії. Працювала в єпархіальній школі, видавничому к-ті Харків. т-ва грамотності, була співробітником «Харьковских ведомостей», де друкувала статті й театральні рецензії. З 1905 — активний член Київського літературно-артистичного товариства, Київського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Українського клубу, Товариства українських поступовців. Разом із Л.Старицькою-Черняхівською й О.Олесем написала низку одноактних п’єс і була широко визнана як драматург. 1913 спільно із чоловіком — інж. О.Вілінським — увійшла до редколегії час. «Сяйво». Під час Першої світової війни працювала у т-ві допомоги населенню Півдня Росії «Юг», брала участь у заснуванні притулків для дітей біженців і виселенців із Галичини. Належала до засновників Української Центральної Ради, член Комітету Української Центральної Ради. 1917—18 очолювала літ. секцію ген. секретарства освіти УЦР і нар. мін-ва нар. освіти Української Народної Республіки. У листопаді 1918 разом із чоловіком, який був призначений Директорією УНР укр. консулом у Цюриху, виїхала до Швейцарії і відтоді жила на еміграції у Відні, згодом — у Чехословаччині. Співробітничала з часописами «Воля» (Відень), «Нова Україна» (Прага), перекладала твори франц. письменників для вид-в «Чайка» і «Земля». У Відні очолювала закордонну укр. секцію «Ліги миру і свободи». Її твори друкувалися в журналах «Жіноча доля» (Коломия), «Світ дитини» (Львів), «Пчілка» (Ужгород), «Тризуб» (Париж) та ін. В останні роки життя працювала в термінологічній комісії Української господарської академії в Подєбрадах. Важко переживаючи передчасну смерть чоловіка, вкоротила собі віку в м. Подєбради. Літ.: Торський А. Валерія О’Коннор-Вілінська. «ЛНВ», 1931, № 4; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОКОЛЬСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
