ОГЛОБЛИН Олександр Петрович (06.12(24.11).1899—16.02.1992) — історик, архівіст. Д-р історії укр. к-ри (1926), професор. Президент Української вільної академії наук у США (1970—87). Н. в м. Київ у дворянсько-козац. родині, але родинне коріння — з Новгород-Сіверщини. Закінчив 3-ю Київ. г-зію. Восени 1917 поступив на історико-філол. ф-т Ун-ту св. Володимира в Києві. Вчився під кер-вом М.ДовнарЗапольського, С.Голубєва, М.Бубнова та ін. Прослухав скорочений курс гуманітарних дисциплін і 1919 почав викладати історію та українознавство в київ. г-зіях. 1921—41 (з перервою 1933—38) — викладач Київ. ін-ту нар. освіти (колиш. Київ. ун-т). 1925 видав 2 наук. томи з історії укр. економіки 18—19 ст. За одну з цих праць, видану під назвою «Предкапиталистическая фабрика на Украине», він, після публічного захисту в Одесі влітку 1926, першим з вітчизн. істориків був удостоєний наук. ступеня д-ра історії укр. к-ри. 1926—34 — дійсний член Харків. н.-д. кафедри історії укр. к-ри. У 1920-х рр. видрукував низку праць — «Ескізи з історії повстання Петра Іваненка (Петрика)», «До історії Руїни», «До історії політичної думки на початку ХVIII ст.», «Орлик і Петрик» та ін., — які ствердили новий погляд на істор. події 17— 18 ст. та, зокрема, на постать гетьмана І.Мазепи. 1930—31 був заарештований органами Державного політичного управління УСРР. Пізніше був звинувачений у «буржуазному репродукуванні схеми історії України». 1932—34 був дир. Київ. центр. архіву давніх актів, однак був звільнений з роботи буцімто за те, що зробив поважне архівосховище пристанищем для «ворогів пролетаріату» М.Грушевського, В.Романовського та ін. 1935—37 — співробітник Інституту історії матеріальної культури АН УРСР, але був звільнений за «саботаж». 1937—41 працював в Ін-ті історії України АН УРСР. Під час тимчасової нацистської окупації Києва у вересні— жовтні 1941 очолював Київ. міську управу. 1942 — дир. Музею-
архіву переходової доби м. Київ, де збирали та фіксували документальні й усні свідчення про руйнування культурних пам’яток. Улітку 1942 очолював Комісію по укр. емблематиці, яка обґрунтувала доцільність уведення в Україні геральдичних атрибутів державності. 1943 переїхав до Львова, а влітку 1944 — до Праги, де викладав в Українському вільному університеті. З 1945 — професор УВУ в Мюнхені (Німеччина). 1951 переїхав до США, заснував і очолив там низку т-в міжнар. значення: Укр. генеалогічне т-во (1963) та Українське історичне товариство (1965). У 1960— 70-х рр. — голова наук. ради Східноєвропейських досліджень інституту імені В.Липинського (Філадельфія, США), наук. консультант для докторантів з історії України в Українському науковому інституті Гарвардського університету. 1970—87 — президент УВАН у США. Еміграційний доробок ученого великий і різноманітний: хронологічно охоплює всі ключові періоди укр. історії. Він працював і в ділянці генеалогії. Серед його синтетичних праць вартісної цінності набула «Українська історіографія 1917—1956 рр.», а серед спеціальних — ґрунтовне дослідження національно-патріотичного трактату «Історія Русів». Як знавець мазепинського ренесансу написав монографію «Гетьман Мазепа і його доба». Великий історично-літ. і громадсько-наук. сенс мають спогади про відомих діячів українства А.Шептицького, Д.Дорошенка, Б.Крупницького, Н.Полонську-Василенко та ін. П. у м. Лудлов, похований у Спрінгфілді (шт. Массачусетс, США). Праці: Очерки истории украинской фабрики: Мануфактура в Гетьманщине. К., 1925; Очерки истории украинской фабрики: Предкапиталистическая фабрика. К., 1925; Ескізи з історії повстання Петра Іваненка (Петрика). К., 1930; Українсько-московська угода 1654. Нью-Йорк—Торонто, 1954; Люди Старої України. Мюнхен, 1959; Гетьман Іван Мазепа і його доба. Нью-Йорк—Париж—Торонто, 1960; Думки про сучасну українську совєтську історіографію. Нью-Йорк, 1963.
Бібліогр.: Винар Л. Бібліографія праць професора доктора Олександра Оглоблина (1920—1975). В кн.: Збірник на пошану професора доктора Олександра Оглоблина. Нью-Йорк, 1977. Літ.: Бойко Ю. Професор доктор О.П. Оглоблин як історик духовнополітичного розвитку козацької України. «Український історик», 1975, ч. 1—2; Збірник на пошану професора доктора Олександра Оглоблина. НьюЙорк, 1977; Винар Л. Олександр Оглоблин як дослідник гетьмана Івана Мазепи і його доби. «Український історик», 1989, ч. 4; Верба І. Гетьман історичної науки: Життя і діяльність О.П. Оглоблина в Україні. «Старожитності» (Київ), 1993, ч. 14—19; 1994, ч. 1—2; Винар Л. Олександр Петрович Оглоблин (1899—1992): Біографічна студія. Нью-Йорк—Торонто—К., 1994; Верба І.В. О.П. Оглоблин. «УІЖ», 1995, № 5—6; Його ж. Оглоблин. В кн.: Українська біографістика, вип. 2. К., 1999; Його ж. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. К., 1999; Його ж. Олександр Оглоблин та його праця «Українська історіографія. 1917—1956». В кн.: Оглоблин О. Українська історіографія. 1917—1956. К., 2003; Курас І. Листи Олександра Оглоблина до Наталії Дорошенко. «Український історик», 2007/2008, ч. 3/4, ч. 1/2; Дорохіна Т. Українська радянська історична наука в рецензії Олександра Оглоблина. «Історичний журнал», 2008, № 2. І.В. Верба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОГЛОБЛИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
