ОБРЕЇМОВ Іван Васильович (08.03.1894—02.12.1981) — фізик, академік АН СРСР (1958). Н. в м. Аннес (Франція). Закінчив Петрогр. ун-т (1914). 1919—24 працював у Держ. оптичному ін-ті, 1924—29 — Ленінгр. фізико-тех. ін-ті, 1929—38 — Харків. фізико-тех. ін-ті (1929—33 — директор, з 1930 — зав. лабораторії). У червні 1938 безпідставно заарештований, в травні 1941 звільнений. З 1944 працював в ін-тах АН СРСР. Наук. праці стосуються фізики кристалів, низькотемпературної спектроскопії, оптики. Започаткував вітчизн. дослідження з низькотемпературної спектроскопії молекулярних кристалів (1930—35, спільно з А.Прихотько), з вивчення механізмів пластичної деформації, заклав основи теорії кінетики дислокацій. 1939 розробив найчутливіший вимірювальний метод експериментальної фізики. 1948 започаткував дослідження з дисперсії в молекулярних кристалах.
Лауреат Держ. премії СРСР (1946). Нагороджений Золотою медаллю ім. С.Вавилова (1959). Праця: «О приложении френелевой дифракции для физических и технических измерений» (1945). Літ.: Павленко Ю.В. та ін. «Дело» УФТИ (1935—1938). К., 1998; Таньшина А.В. Иван Васильевич Обреимов — первый директор УФТИ. Х., 2008. Ю.О. Храмов.
Обухів. Садиба-музей родини Малишків. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОБРЕЇМОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
