ОБОЛОНСЬКИЙ Микола Олександрович (27(15).10.1856— 27(14).03.1913) — суд. медик, дійсний статський радник (1902). Д-р медичних н. (1886), професор (1893), член Паризького антропологічного т-ва (з 1889). Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив 2-гу Харків. г-зію (1875) і мед. ф-т Харків. ун-ту (1881). Спочатку працював ординатором міської Олександрівської лікарні, а через рік був обраний пом. прозектора по кафедрі суд. медицини Харків. ун-ту. Після захисту магістерської дисертації — прозектор і приват-доцент кафедри. Одночасно обіймав посаду прозектора при Харків. земських
богоугодних закладах. 1886 захистив докторську дис. на тему: «О волосах в судебно-медицинском отношении». 1887—89 перебував у наук. відрядженні за кордоном (Франція, Німеччина, АвстроУгорщина), де вивчав новації в галузі суд. медицини і криміналістики. Перебуваючи в Парижі (1887), ознайомився з антропометричною системою А.Бертільйона. 1888, повернувшись до Харкова, виступив на засіданні секції харків. Т-ва дослідницьких наук із повідомленням про ототожнення особи за системою А.Бертільйона і створення в найбільших містах Франції антропометричних бюро. Аналогічні установи він пропонував заснувати і в Російській імперії. У січні 1890 в тижневику «Врач» опублікував статтю «Определение тождества лица по способу Bertillon’a», в якій ознайомив сусп-во з новим методом кримінальної реєстрації, пропонував створити антропометричні бюро за франц. зразком у С.-Петербурзі, Тюмені та Одесі (через Тюмень проходили всі злочинці, які направлялися в заслання до Сибіру, а через Одесу — усі заслані на о-в Сахалін). З 1889 — у Київ. ун-ті: екстраординарний професор, ординарний професор кафедри суд. медицини, 1902—13 був деканом мед. ф-ту. Наук. та пед. діяльність поєднував з експертною. Виступав експертом у Бейліса справі. Осн. праці: «К казуистике судебно-медицинских вскрытий» (1883); «Материалы для судебномедицинской диагностики» (1886); «К вопросу об определении окиси углерода в крови» (1866); «О яде тарантула» (1887); «К вопросу об открытии кольхицина в трупах» (1888); «Исторический очерк развития позитивной школы о преступлении и преступнике» (1889); «Черепы преступников» (1890); «Профессиональное изменение рук» (1891); «Пособник при судебно-медицинском исследовании трупа и при исследовании вещественных доказательств» (1894); «Афекты в судебно-медицинском отношении» (1897); «Судебномедицинская экспертиза по делу об убийстве Комарова (дело Скитских)» (1901) та ін. П. у м. Київ.
Літ.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 21а. СПб., 1897; Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905). Х., 1905—06; Винберг А.И. Черное досье экспертов-фальсификаторов. М., 1990; Научно-педагогическая и практическая деятельность кафедры судебной медицины КМИ за 150-летний период её существования. К., 1991; Дело Менделя Бейлиса. СПб., 1999; Лісовий А.С. Оболонський Микола Олександрович. В кн.: Юридична енциклопедія, т. 4. К., 2002; Чисніков В. Піонер вітчизняної антропометрії. «Юридичний вісник України», 2005, 28 травня — 3 червня. В.М. Чисніков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОБОЛОНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
