НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС 1945—1946, Нюрнберзький процес над головними військовими злочинцями — Міжнар. військ. трибунал у м. Нюрнберг (Німеччина; 20 листопада 1945 — 1 жовтня 1946), на якому було розглянуто злочинні діяння кер-ва й окремих орг-цій Третього райху в розв’язуванні та веденні Другої світової війни. Ідея створення міжнар. трибуналу походила з СРСР, її було викладено в урядовій заяві «Про відповідальність гітлерівських загарбників і їх спільників за злочини, що здійснюються ними в окупованих країнах Європи» від 14 жовтня 1942. Під час Моск. наради міністрів закордонних справ (13—30 жовтня 1943) було узгоджено позиції союзників стосовно вини нім. сторони й необхідності покарання гол. воєнних злочинців. Угода про створення Міжнар. військ. трибуналу, його статут і завдання були опрацьовані СРСР, США, Великою Британією і Францією в ході Лондонської конференції (26 червня — 8 серпня 1945), згодом до неї приєдналися ще 19 країн-членів антигітлерівської коаліції. На вимогу рад. комісії на чолі з ген. прокурором СРСР А.Вишинським було обумовлено низку питань, яких не слід було торкатися під час процесу, а саме: ставлення СРСР до Версальської системи міжнародних відносин; радянськонім. пакт і всі додатки до нього; відвідини головою РНК СРСР і наркомом закордонних справ СРСР В.Молотовим Берліна (Німеччина) і міністром закордонних справ Німеччини Й. фон
Ріббентропом Москви; характер сусп. ладу в СРСР; приєднання Прибалт. республік до СРСР; угоди з Німеччиною про обмін і депортації населення; зовн. політика СРСР, його територіальні претензії і питання про Чорномор. протоки та Балкани; радянсько-польс. стосунки і приєднання до СРСР Західної України та Зх. Білорусі. Узгоджено також комплекс обвинувачень, які згруповано за 4-ма ознаками: плани (злочинна змова) нацистської партії, злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людяності. 29 серпня 1945 оголошено перший список із 24-х воєнних злочинців із кер-ва Третього райху, серед яких не названо тих, чия смерть була підтвердженою, — А.Гітлера, Г.Гіммлера, Й.Геббельса. Після тривалих нарад трибунал сформовано із представників 4-х д-в: від СРСР — І.Нікітченко (заст. голови Верховного суду СРСР), від США — Ф.Біддл (колиш. ген. прокурор США), від Великої Британії — Д.Лоуренс (гол. суддя Апеляційного суду Великої Британії), від Франції — А.Доннедьє де Вабр (професор права). На таких само засадах сформовано і
Нюрнберзький процес. Оголошення вироку. Фото Є. Халдея.
498 НЯНЧУР
склад звинувачення: від СРСР — ген. прокурор УРСР Р.Руденко, від США — ген. прокурор США Р.Джексон, від Великої Британії — міністр юстиції Великої Британії Х.Шоукросс, від Франції — професор права Ф. де Ментон. Захист репрезентували 27 адвокатів із 54-ма помічниками. Проведено 403 відкритих засідання, розглянуто бл. 5330-ти документів (2630 надано обвинуваченням, 2700 — захистом), кількість свідків становила 116 осіб. Російськомовний текст стенограми становив 39 томів, англомовний — 42, аудіозапис містився на 27 км магнітофонної плівки. Процес вівся 4-ма мовами, із дотриманням прав підсудних, проте без визнання за ними презумпції невинності. Усі суд. засідання відбувалися відкрито, за участю представників міжнар. громадськості та великої кількості журналістів. Трибунал визнав, що нацистські верховоди з метою встановлення світ. панування планували, розв’язували та вели агресивні війни, вдаючись до організації і здійснення найтяжчих масових злочинів проти людства. Крім визначення індивідуальної вини підсудних, трибунал визнав злочинний характер низки орг-цій, сама приналежність до яких ставала підставою для переслідування, — керівних органів Націонал-соціаліст. робітн. партії Німеччини (нім. — Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei (NSDAP); НСДАП), гестапо (таємної політ. поліції), СД (політичної розвідки і контррозвідки), СС («охоронних загонів» НСДАП), СА («штурмових загонів» НСДАП). На Н.п. розглянуто й належно кваліфіковано численні свідчення загарбницьких дій і колонізаторської політики Третього райху щодо України, масові прояви розбою та грабунків, расизму й геноциду щодо її населення. На процесі було викрито безпрецедентні злочини в концентраційних таборах і тюрмах райху та на захоплених ним територіях, де знищено понад 12 млн осіб. Низка сумнівних звинувачень була знята в ході процесу. Зокрема, союзники не підтримали спроб рад. сторони перекласти вину за розстріли полонених польс. офіцерів у Катині (див. Катинський розстріл 1940)
на нацистів (звинувачення й захист надали ідентичні за суттю свідчення очевидців, кіно- і фотодокументи, і з політ. мотивів розгляд було припинено) та засудження Організації українських націоналістів і Української повстанської армії як злочинних орг-цій і поплічників нацизму (навіть документи, надані НКВС СРСР, містили свідчення про боротьбу окупаційного режиму проти укр. націоналістів). Також пом’якшено формулювання стосовно не зумовленого воєнною необхідністю знищення цивільних об’єктів в ході повітряної війни (нацистські бомбардування Ковентрі (Велика Британія) і Роттердама (Нідерланди) не йшли у порівняння із руйнуванням Дрездена (Німеччина), Хіросіми і Нагасакі (обидва міста в Японії) авіацією союзників) та необмеженої підводної війни (яку рівною мірою вели всі сторони конфлікту). За вироком Н.т. 12 гол. воєнних злочинців: Г.Герінг, Й. фон Ріббентроп, В.Кейтель, А.Розенберг, Г.Франк, В.Фрік, Е.Кальтенбруннер, Ю.Штрейхер, А.Йодль, Ф.Заукель, А.Зейсс-Інкварт, М.Борман (заочно) засуджені до смерті через повішення. 16 жовтня 1946 в Нюрнберзькій тюрмі вирок був виконаний, тіла повішених спалено, а попіл розвіяно з літака. Частина гол. воєнних злочинців були засуджені до різних термінів ув’язнення (Г.Гесс, В.Функ, Е.Редер — довічне, Б. фон Ширах, А.Шпеєр — 20 років, К. фон Нейрат — 15 років, К.Деніц — 10 років) і відбували його в тюрмі Шпандау (Зх. Берлін), 3-х виправдали (Г.Фріче, Ф. фон Папен, Я.Шахт). Згодом у Німеччині проведено «нюрнберзькі суди» («малі Нюрнберзькі трибунали») над виконавцями злочинних директив і наказів проводирів Третього райху. Подібні суд. процеси над нацистськими злочинцями відбулися в різних країнах (СРСР, Чехословаччині, Австрії, Нім. Демократ. Республіці, ФРН, Польщі та ін.). Заг. кількість засуджених становила 58 395 осіб. Наприкінці 1946 новостворена Організація Об’єднаних Націй визнала Нюрнберзький статут і завершальне суд. рішення фундаментальними елементами міжнар. права. Проте частину поста-
нов Н.т. так і не було виконано: Міжнар. трибунал для боротьби з наступними воєнними злочинами не був створений через початок «холодної війни», а повне зібрання матеріалів суду не було видане в СРСР. Дж.: [Повне зібрання матеріалів Нюрнберзького трибуналу в мережі Інтернет]: http://avalon.law.yale.edu/ subject_menus/imt.asp; http://www.loc. gov/rr/frd/Military_Law/NT_majorwar-criminals.html. Літ.: Полторак А.Н. Нюрнбергский эпилог. М., 1983; Нюрнбергский процесс: Сборник материалов, т. 1—8. М., 1987; Biddiss M.D. The Nuremberg Trial and the Third Reich. London, 1993; Taylor T. Die Nurnberger Prozesse: Hintergrunde, Analysen, und Erkenntnisse aus heutiger Sicht. Munchen, 1996; Семиряга М.И. Коллаборационизм: Природа, типология и проявления в годы Второй мировой войны. М., 2000. І.І. Дерейко, М.В. Коваль.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС 1945—1946» з дисципліни «Енциклопедія історії України»