НУНЦІЙ (Апостольський нунцій; від лат. nuntius — оповісник, глашатай) — постійний дипломатичний представник Папи Римського в д-ві, з якою найвищий орган Катол. церкви — Апостольська Столиця (Святий Престол) — підтримує офіц. дипломатичні відносини; керівник нунціатури — постійного дипломатичного представництва Апостольської Столиці. У дипломатичній практиці Папської д-ви термін «нунцій» став вживатися за понтифікату Папи Римського Лева IХ (1049— 54), проте перші нунціатури було засновано наприкінці 15 — 1-й пол. 16 ст. — в Іспанії, Венеції, Франції і Португалії. Юрид. статус нунція, згідно з чинними нормами дипломатичного права, відповідає рангові дипломатичного представника 1-го класу — надзвичайного і повно-
важного посла. Нунції акредитуються при главах д-в і користуються тими самими привілеями й імунітетами, що й світські дипломати. Згідно з давньою традицією в більшості країн Н. надається посада дуайєна (декана) дипломатичного корпусу. Працівники дипломатичної служби Апостольської Столиці походять із різних країн, їхня фахова підготовка здійснюється в Папській церк. академії (Pontificia Accademia ecclesiastica). На період виконання функцій Н. папські дипломати отримують громадянство Ватикану і дипломатичний паспорт. Зважаючи на особливості дипломатичної служби Святого Престолу, в основу якої покладено принцип захисту свободи і незалежності Церкви, нунції, згідно із церк. правом, діють не у сфері міждерж. відносин, а в етичній сфері, трансцендентній людській природі. До компетенції нунціїв входить не тільки функція підтримування дипломатичних відносин з урядами різних країн, вони також представляють понтифіка при місц. катол. церквах. Дуалізм повноважень Н., який одночасно є дипломатом і священиком, забезпечує його всебічну поінформованість про політ., соціальне, екон. і культ. життя країни перебування. Станом на 2009 Апостольська Столиця, підтримуючи дипломатичні відносини зі 179 країнами, а також з Європейським Союзом і Мальтійським орденом, має понад 100 нунціатур. Перший Апостольський нунцій в Україні був призначений Папою Римським Іоанном Павлом II після налагодження відносин між Святим Престолом і Україною (8 лютого 1992). Ним став архієпископ Антоніо Франко (1992—99). Його наступники — архієпископи Нікола Етерович (1999—2004) та Іван Юркович (від 22 квітня 2004). Літ.: Oliveri M. Natura e funzioni dei legati pontifici nella storia e nel contesto ecclesiologico del Vaticano II. Citt< del Vaticano. 1984; Зонова Т. Дипломатия Ватикана в контексте эволюции европейской политической системы. М., 2000; Етерович М., архієп. Дорогами України. Пасторальна діяльність Апостольського Нунція в Україні Миколи Етеровича 1999— 2004. Львів, 2007. Н.C. Рубльова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НУНЦІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»