НОСІВКА — місто Чернігівської області, райцентр. Розташов. на р. Носівка (прит. Остра, бас. Дніпра). Населення 19,5 тис. осіб (2006). На території сучасної Н. відомі городище й курганний могильник часів Київської Русі. Городище ототожнюється з давньорус. Носовим на Руді, який згадується в Іпатіївському літописі під 1147. Н. заснована незабаром після 1618 на землях, які відійшли від Рос. д-ви до Речі Посполитої за Деулінським перемир’ям 1618. Перед 1628 Н. мала статус містечка і була центром староства. Від 1648 Н. — центр сотні Ніжинського полку, від 1667 — Київського полку. 1662 і 1679 спалена татар. ордою. 1719 і 1735 в Н. відбулися виступи козаків проти утисків старшини. Від 1782 — у складі Ніжинського пов. Чернігівського намісництва, від 1802 — Чернігівської губернії. Після 1861 Н. — центр волості. 1866 в Н. налічувався 1991
Носівка. Свято-Троїцька церква. 1765. Фото початку 21 ст.
двір, 11 123 мешканці, поштова станція, винокурний, цукровий, цегельні з-ди, уч-ще, відбувалися 3 ярмарки на рік. У 1897 — 3155 дворів, 16 947 мешканців, у 1910 — 19 638 мешканців. 1911 заснована с.-г. дослідна станція. Діяли 5 церков: муровані — Свято-Троїцька (1765), Свято-Миколаївська (1834), Свято-Воскресенська (1891), дерев’яні — Свято-Успенська (1796, на поч. 20 ст. збудовано нову) та Спасо-Преображенська (1877), 3 земські школи, б-ка, медпункт, лікарня при цукровому з-ді. 1917 в Н. відбувалася гостра боротьба між силами Української Центральної Ради і більшовицьким революц. к-том, який користувався значною підтримкою населення. Після березня 1918, коли Н. була окупована німцями, у навколишніх лісах діяв Носівський партизан. загін, який брав активну участь у заг. повстанні проти окупантів й утримував Н. до приходу рад. військ у січні 1919. Активно діяв загін і під час денікінської окупації. Остаточно рад. влада утвердилася в Н. в листопаді 1919. Від 1923 до 1930 — райцентр Ніжинської округи. Наприкінці 1920-х рр. у Н. працювало понад 150 підпр-в, переважно дрібних, кілька артілей сільськогосподарських, 1930 створено машиннотракторну станцію. Діяльність Носівської с.-г. станції істотно збагатила агрономічну науку і практику. Від 1932 Н. — у складі Черніг. обл. Під час гітлерівської окупації (14 вересня 1941 — 15 вересня 1943) в околицях Н. діяло велике партизан. з’єднання, яке допомогло регулярним рад. частинам у звільненні с-ща. Від 1960 Н. — місто районного підпорядкування. 1962 Носівський р-н було ліквідовано, 1965 — поновлено. Діють цукровий комбінат, маслоробний, цегельний, хлібний з-ди, меблева ф-ка. Уродженцями Н. є драматург І.Кочерга, нар. худож. С.Шишко. Археол. пам’ятки: скіф. кургани (5—3 ст. до н. е.). Інтернет-сайт міста: http:// nosivka.org.ua. Літ.: ІМіС УРСР: Чернігівська область. К., 1972; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990; Носівка і Носівщина: Бібліографіч-
ний покажчик. Чернігів, 1997; Гаврилюк М.С. Носівська селекційна дослідна станція за 90 років. В кн.: 90 років Носівській селекційно-дослідній станції. Чернігів, 2001; Репан О.А. Вибори у містечку Носівка: Проблема заміщення посади сотника у другій половині 1730-х рр. В кн.: Січеславський альманах: Збірник наукових праць з історії українського козацтва, вип. 1. Дніпропетровськ, 2005; Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618—1648. К., 2006. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НОСІВКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
