НОВО-ОГАРЬОВСЬКИЙ ПРОЦЕС — так була названа спроба президента СРСР М.Горбачова, спираючись на результати референдуму 17 березня 1991, організувати переговорний процес між керівниками республік щодо умов підготовки та укладання нового Союзного договору. Громад. думка в Україні у цьому питанні поляризувалася: від повної підтримки ідеї збереження СРСР до заперечення проектів входження в будь-які політ. союзи. Однак стрімка зміна політ. ситуації в умовах системної сусп. кризи стимулювала прискорення еволюції позиції більшості громадян УРСР в напрямі заперечення можливості збереження СРСР у будь-якій формі. Передумови Н.-О.п. зумовлювалися послабленням влади загальносоюзної номенклатури компартійно-радянської в умовах «параду суверенітетів» союзних республік. Центр намагався покінчити з таким правовим становищем, коли де-факто за рішенням суб’єктів федерації респ. закони отримували верховенство над союзним законодавством. Перший проект нового Союзного договору (листопад 1990) проголошував кожну рад. республіку суверенною на своїй території. Але цей проект перекреслював суверенітет республік, оскільки проголошував зверхність союзних законів над республіканськими. Зокрема, він повністю суперечив Декларації про державний суверенітет України. На поч. 1991 союзна влада перейшла до насильницьких методів придушення національно-визвол. руху в країнах Балтії. Під тиском консерваторів М.Горбачов виніс на всенар. референдум питання щодо необхідності «збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності». Голова ВР УРСР Л.Кравчук запропонував одночасно із загальносоюзним референдумом провести в Україні опитування
населення щодо сутності майбутнього Союзу. Винесене на опитування додаткове запитання мало таку редакцію: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських Суверенних Держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» Позитивно на питання союзного референдуму відповіли 70,16 % громадян, які проголосували. Натомість підтримали Декларацію про держ. суверенітет України 80,17 % учасників референдуму. Це дало нар. мандат кер-ву УРСР на переговорах із союзним центром. 23 квітня 1991 в держ. підмосковній резиденції М.Горбачова Ново-Огарьово за головування президента СРСР відбулася зустріч президентів 9-ти республік (за винятком республік Балтії та Грузії) з порядком денним «стабілізація ситуації в країні та подолання кризи». Офіційно розпочався Н.-О.п., метою якого була підготовка нового Союзного договору. Одночасно загострилися стосунки між загальносоюзним центром та рос. кер-вом. Обрання 12 червня 1991 президентом РРФСР Б.Єльцина прискорило процес рос. суверенізації. За цих умов ВР УРСР 27 червня 1991 відклала розгляд проекту нового договору про Союз Суверенних Республік, представлений М.Горбачовим, на вересень і встановила необхідність його правової експертизи на предмет відповідності Декларації про держ. суверенітет України та закону УРСР про екон. самостійність. 23 липня 1991 в Ново-Огарьово було розглянуто останній варіант договору про Союз Суверенних Республік. Документ передбачав перерозподіл влади на користь республік, що викликало невдоволення загальносоюзної номенклатури. Побоювання втратити владу спонукало консерваторів до спроби її захоплення. Кінець Н.-О.п. поклав заколот «Державного комітету з надзвичайного стану» 19—21 серпня 1991. Після його провалу всі республіки колиш. СРСР стали на шлях здобуття незалежності. 24 серпня 1991 Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 одночасно з президентськи-
ми виборами було проведено всенар. референдум щодо підтримки зазначеного акта. Підтримали проголошення незалежності України 90,3 % громадян України всіх областей та всіх національностей, для яких Батьківщиною є укр. земля. Підтвердження Акта проголошення незалежності України створило якісно нову ситуацію у всьому СРСР. 8 грудня 1991 в Біловезькій пущі Україна, Росія та Білорусь оголосили: «СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє існування». Було підписано Біловезьку угоду про створення Співдружності Незалежних Держав. 21 грудня 1991 на зустрічі в Алма-Аті до Співдружності Незалежних Держав приєдналися ще 8 союзних республік. СНД стала форматом аморфної конфедерації. Україна увійшла до СНД як спостерігач. Літ.: Горбачев М.С. Августовский путч: причины и следствия. М., 1991; Верт Н. История СССР. М., 1992; Горбачев М.С. Декабрь-91: моя позиция. М., 1992; Новітня історія України 1900—2000. К., 2002. А.Ю. Мартинов.
імп. Миколи I тут розквартирували Псковський кірасирський полк, а мешканців Н. перетворили на військ. поселян. Модернізаційні процеси 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. торкнулися селища в незначній мірі. 1931 Н. став райцентром. За часів Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 та гітлерівської окупації (10 липня 1942 — 23 січня 1943) в селищі існував осередок руху Опору. Нині Н. знаходиться в с.-г. зоні Луганщини. Відомий джерелом мінеральної води, на базі якого діє санаторій «Перлина». Сучасний Н. поділяють на 2 осн. райони: «Центр» і «Газопровод» (від перетину 2-х газопроводів). Газета: «Перемога». Літ.: ІМіС УРСР: Луганська область. К., 1968; Пірко В. Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. Донецьк, 1998; Історія Луганського краю. Луганськ, 2008. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НОВО-ОГАРЬОВСЬКИЙ ПРОЦЕС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
