НОВИЦЬКИЙ Олекса Петрович (19(07).04.1862—24.09.1934) — історик мист-ва, пам’яткознавець та пам’яткоохоронець, музейник і громад. діяч. Дійсний член ВУАН з 1922. Н. в м. Симбірськ. Належав до старовинного козац. роду, започаткованого полковником І.Ф.Новицьким (див. Новицькі). Закінчив фізико-мат. ф-т Моск. ун-ту (1887). Займав посаду пом. бібліотекаря в Істор. музеї та бібліотекаря Моск. уч-ща живопису, скульптури і арх-ри. Був членом Московських археологічного, нумізматичного, архітектурного та художнього т-в. Видавав ж. «Русский художественный архив» (1892—94). Обирався делегатом на 14-й та 15-й Археологічні з’їзди. 1909 став членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії та Українського наукового товариства, 1914 — Наукового товариства імені Шевченка. Брав активну участь у діяльності укр. громади (див. Громади) в Москві, укр. секції Т-ва слов’ян. к-ри, організував її наук. підсекцію, а також 2 шевченківські виставки 1911. За дорученням ген. секретарства освіт. справ Української Центральної Ради складав реєстр укр. архів. та мистецьких пам’яток у Москві. 1918—22 в Криму завідував Феодосійською фундаментальною б-кою, працював у Таврійському ун-ті та Феодосійському ін-ті нар. освіти. З 1922 — у Києві, де займав низку керівних посад у ВУАН (член управи, в. о. неодмінного секретаря, секретар 1-го відділу) та Археол. ін-ті. Реорганізував і очолив Всеукр. археол. к-т (1924—33). Керу-
установах Олександрівського пов. 1872—77 учителював у школах цього ж повіту, 1878—93 був секретарем повітової вчительської ради, а 1896—1918 — секретарем повітового попечительства дитячих притулків. З 1918 працював у рад. установах: спочатку — у міськ. військ. комісаріаті, згодом — зав. Олександрівського окружного архіву нар. освіти. Н. є автором і упорядником бл. 40 праць з фольклору, етнографії, історії, археології, статистики. Був співробітником багатьох періодичних видань («Киевская старина», «Русский курьер», «Киевский телеграф», «Степь» та ін.), членом багатьох наук. т-в, членом правління Катеринославського обласного музею імені О.Поля. Залишив після себе цінні архівні матеріали, які в подальшому склали основу рукописного фонду Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України. За багаторічну пед. діяльність Н. був нагороджений орденами св. Станіслава 3-го ст. (1 січня 1903), св. Анни 3-го ст. (1 січня 1908) та св. Станіслава 2-го ст. (1 січня 1914). П. у м. Запоріжжя. Праці: История города Александровска (Екатеринославской губернии) в связи с историей возникновения крепосной Днепровской линии 1770—1806 г. Екатеринослав, 1905; Запорожские и гайдамацкие клады, Малорусские народные предания, поверия и рассказы, собранные в Екатеринославщине 1873—1906 г. Александровск, 1908; Малорусские исторические песни, собранные в Екатеринославщине. 1874—1903. Екатеринослав, 1908. Літ.: Автобіографія Якова Павловича Новицького. «Україна», 1926, кн. 6; Бровко А. Хто він — Я.П. Новицький? «Наука і суспільство», 1990, № 4; Амбросимова С., Ульяновський В. Повернення із забуття. «Наука і суспільство», 1991, № 2. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Новицький Олекса Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
