НОВГОРОДСЬКА БОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА — олігархічне держ. утворення 12—15 ст., правляча верхівка якого — велике боярство, використовуючи демократ. гасла і принципи управління, зосередила владу у власних руках. Виникнення Н.б.р. стало можливим завдяки настанню доби удільної роздробленості на Русі в 1130-х рр. Тенденції до відособлення від Києва і Давньорус. д-ви намітилися в Новгород. землі з поч. 11 ст. Виразником їх із самого початку були бояри, котрі використовували небажання населення платити данину Києву і надсилати воїнів у військо київ. великого князя. Більшість істориків вважають, що Н.б.р. постала внаслідок інспірованого боярами повстання 1136 проти кн. Всеволода Мстиславича і його вигнання, після чого боярство намагалося запрошувати на престол зручних для нього князів. Однак і після 1136 Новгород. земля продовжувала перебувати в політ. залежності від Києва, а з 1170-х рр. — від Владимиро-Суздальського князівства. Вищим органом влади Н.б.р., що утворилася в середині — 2-й пол. 12 ст., було віче, яке формально обиралося, по суті ж — призначалося, боярською олігархією з угодних їй і залежних від неї людей. На вічі обирали посадника, тисяцького і навіть (з 1156) архієпископа. На чолі виконавчої влади стояв спершу посадник, потім — архієпископ. При запрошенні князів (з волі спочатку київського, далі — суздальського князів) Н.б.р. укладала з ними угоду (ряд), в якому обумовлювалися права і обов’язки сторін. У 12 ст. князь із дружиною був виведений з Новгорода і перебував на Городищі (за 5 км від Новгорода). У 12—13 ст. до Н.б.р. входив Псков із землею. Юридично незалежним від Новгорода Псков став
450 НОВГОРОДСЬКИЙ
1348. Столицею Н. б. р. був Новгород (див. Новгород Великий) — великий ремісничо-торг. і культ. осередок Давньої Русі. Важливими містами Н.б.р. були Торжок, Стара Руса, Ладога, Орєшек, Карела. З часів Олександра Невського князями Новгорода бували, звичайно, великі князі владимиросуздальські або їхні сини. З 14 ст. беруть початок намагання Великого князівства Тверського і Великого князівства Московського (з 15 — також Великого князівства Литовського) підкорити собі Н.б.р. 1470 пролитов. партія бояр покликала на князювання литовця Михайла Олельковича, прагнучи перевести Н.б.р. до складу Литви. Це й стало поштовхом до рішучих дій вел. кн. моск. Івана III. 1471 моск. військо перемогло новгородське на р. Шелонь, що привело до ліквідації Н.б.р. 1478 вона була інкорпорована до складу Рос. держави. Літ.: Рожков Н.А. Политические партии в Великом Новгороде. «Журнал Министерства Народного просвещения», 1901, № 4; Греков Б.Д. Революция в Новгороде Великом в ХП в. «Ученые Записки Российской ассоциации научно-исследовательских институтов общественных наук», 1929, т. 4; Троцкий И.М. Возникновение Новгородской республики. «Известия АН СССР: 7 серия: Отделение общественных наук», 1932, № 5; Янин В.Л. Новгородские посадники. М., 1962. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НОВГОРОДСЬКА БОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
