НІССЬКІ КОНВЕНЦІЇ 1739— 1742 — комплекс конвенцій між Російською імперією та Османською імперією, розроблених у містах Стара Нісса та Стамбул на виконання Бєлградського договору (див. Белградський мирний договір 1739). Розробка Н.к. була обумовлена статтями 4, 12 та 15 Белградського договору, відбувалася за посередництва Франц. королівства і прийнята 3 жовтня 1739. Вона встановлювала кордон між сторонами на території сучасної України: територія між річками Дніпро, Кінські Води та Берда залишалася у володінні Османської імперії, а землі на північ передавалися Рос. імперії. Між річками Берда та Міус кордон підтверджувався відповідно до Константинопольського мирного дого-
вору 1700 та «Межового запису» 1705 без права відновлення сторонами фортеці Таганрог. У районі р. Пд. Буг встановлювалася буферна зона. Ця конвенція була ратифікована Рос. імперією разом з Бєлградським договором 28 грудня 1739. Тоді ж був підписаний другий документ з Н.к. — (Перша) Константиноп. конвенція. Вона, зокрема, уточнювала кордони сторін в районі фортеці Азов, регламентувала утворення й принципи діяльності спільної комісії сторін з територіального розмежування. Ця конвенція була гарантована Франц. королівством. Усі 3 документи ратифіковані маніфестом рос. імп. Анни Іванівни 14 лютого 1740. Восени 1740 комісія сторін провела територіальне розмежування Рос. та Осман. імперій на території сучасної України й Пн. Кавказі і на його основі 4 жовтня 1740 прийняла «Інструмент ... про розмежування земель» між річками Пд. Буг і Дніпро. Лінія кордону здебільшого відповідала «Межовому запису» 1705. 27 серпня 1740 це було закріплено підписанням сторонами (Другої) Константиноп. конвенції. 26 березня 1741 в Стамбулі була підписана «Конвенція ... про визнання російського государя імператором...», а 12 жовтня 1742 — конвенція про кордони в Приазов’ї — остання з комплексу Н.к., що завершили ратифікацію положень Бєлградського договору 1739. Територіальне розмежування сторін на території сучасної України залишалося чинним до укладення Кючук-Кайнарджійського мирного договору 10 липня 1774. Літ.: Юзефович Т. Договоры России с Востоком, политические и торговые. СПб., 1869; Кочубинский А. Граф А. Остерман и раздел Турции: Из истории восточного вопроса (1735—1739). Одесса, 1899; Михнева Р. Россия и Османская империя в международных отношениях в середине ХVIII века (1739—1756). М., 1985; Мейер М. Османская империя в ХVIII в.: черты структурного кризиса. М., 1991; Османская империя и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы и Кавказа в ХV— ХVIII вв. В кн.: Славяне и их соседи. М., 1992, вып. 4; Кресін О. Османська імперія: політика, право, роль в історії України. В кн.: Правова держава: Щорічник наукових праць, вип. 13. К., 2002. О.В. Кресін.
С.Д. Ніс (крайній ліворуч) серед членів Чернігівського українського драматичного гуртка аматорів «Шановці своєї народності». 1862.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НІССЬКІ КОНВЕНЦІЇ 1739— 1742» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
