НІС Степан Данилович (06.05 (24.04).1829—10.01.1901(28. 12.1900)) — етнограф, історик, письменник, громад. діяч. Н. в с. Понори (нині Талалаївського р-ну Черніг. обл.). Закінчив мед. ф-т Київ. ун-ту (1854). Служив лікарем у рос. армії, мед. установах Чернігівської губернії. Один із фундаторів черніг. «Громади». 1863 був заарештований у т. зв. справі І.Андрущенка за зберігання і поширення нелегальних видань («Колокола» О.Герцена, прокламацій народницької орг-ції «Земля і воля») й висланий на Північ Росії. Згодом деякий час мешкав у Болгарії. Останні роки життя провів у Чернігові та Городні. Збирав документи з історії Лівобережної України козац. доби й пам’ятки фольклору. Автор праць «Село Поноры» (1859), «Историческая записка о лицах, принадлежащих к фамилии Нос» (1859), «Старинные акты с примечаниями и объяснениями» (1860), «Месторождение Семёна Палия» (1882) та ін. Прозові твори з життя укр. села друкував в «Основі» та «Черниговских губернских ведомостях». Значна частина доробку залишилася в рукописах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НІС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
