НІЖИНСЬКИЙ Вацлав Хомич (12.03(28.02).1889—11.04.1950) — артист балету, хореограф. Н. в м. Київ у сім’ї поляків — балетних танцівників Томаша (Хоми) Ніжинського і Елеонори Береди. 1989 (за ін. даними, 1900) всту-
В.Х. Ніжинський.
пив до Петерб. театрального учща в клас С.Легара; під час навчання виступав на сцені Маріїнського театру. Після закінчення уч-ща виконував гол. ролі в балетах цього театру, вражаючи публіку своїми легендарними стрибками. На запрошення С.Дягілева брав участь у «Російських сезонах» 1909—10 (гол. ролі у виставах М.Фокіна «Павільйон Арміди», «Єгипетські ночі», «Шопеніана»). Він був партнером М.Кшесинської, О.Преображенської, А.Павлової, Т.Карсавіної. Несподівано звільнений з Маріїнського театру через надто сміливий костюм у «Жізелі», Н. став постійним членом трупи С.Дягілева (до 1913), танцював у постановках М.Фокіна («Карнавал»,
«Петрушка», «Шахерезада» та ін.), 1912—13 як балетмейстер змінив М.Фокіна, поставив два балети на музику К.Дебюссі — «Післяполудневий відпочинок фавна» та «Ігри», а також «Весну священну» І.Стравінського. Новаторські постановки Н., неоднозначно сприйняті критиками й глядачами, заклали підвалини для розвитку балету 20 ст. Під час гастролей у Пд. Америці Н. одружився з угор. балериною Ромолою Пульські (1913) і організував 1914 власну трупу, яка виступала в Лондоні не дуже успішно. Під час Першої світової війни був інтернований в АвстроУгорщині як підданий Російської імперії. 1916 Н. повернувся до трупи С.Дягілева і поставив останній балет «Тіль Уленшпігель» для гастролей у США. Через психічну хворобу залишив сцену і з 1917 перебував під наглядом лікарів. 1919 написав «Щоденник Ніжинського», виданий у Парижі 1958. З кінця 1940-х рр. до смерті жив у Лондоні. П. у м. Лондон. М.Бежар присвятив драматичній долі Н. синтетичний балет «Ніжинський, клоун Божий» на музику 6-ї симфонії П.Чайковського і П.Анрі, поставлений 1971 в Брюсселі; текст із «Щоденника» Н. читав Л.Терзієв. 1980 вийшов документальний фільм реж. Ю.Альдохіна «Спогади про Ніжинського». 2001 в Києві відбувся 1-й міжнар. фестиваль класичного танцю ім. В.Ніжинського. Тв.: Отрывки дневника [1919]. «Театральная жизнь», 1990, № 12; Чувство: Тетради. М., 2000. Літ.: Nijinsky R. Nijinsky. London, 1933; Buckle R. Nijinsky. London, 1971; Красовская В.М. Нижинский. Л., 1974; Чернова Н. От Гельцер до Улановой. М., 1979; Нижинская Р. Вацлав Нижинский. М., 1996; Крылова М. и др. Миф о Нижинском. «Независимая газета», 1999, 25 декабря; Соколова Л. Вацлав Ніжинський. Народжений для танцю. В кн.: Зрослись душею, сплелись корінням: Збірник. К., 2008. Г.П. Герасимова.
версалах Б.Хмельницького (1654). Гол. споруда — церква Різдва Пресвятої Богородиці з приділом св. Георгія Переможця. Монастиреві належали м. Мрин з навколишніми селами, х. Коростилівський поблизу с. Талалаївка, млин на р. Сейм, броварня. 1716 підпорядкований новоствореному Ніжинському Благовіщенському монастирю. На монастирському цвинтарі похований перший директор Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька В.Кукольник. Після 1917 розміщено колонію для безпритульних. Споруди монастиря частково збереглися. Літ.: Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1970. О.Б. Коваленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НІЖИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
