НИТЧЕНКО Дмитро Васильович (21.02.1905—15.09.1999) — письменник, поет, літературознавець, педагог, громад. діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Зіньків у заможній сел. родині. Закінчив Зінківську індустріально-тех. школу, опісля продовжував освіту в Краснодарі на робітничому
390 НІБУР
Б.-Г. Нібур.
Л. Нідерле.
факультеті (до 1928). Працював слюсарем, фрезерувальником, помічником машиніста. Друкуватися почав 1922. Закінчив Харків. пед. ін-т і технікум іноз. мов (1934), викладав укр. мову та літературу в серед. школі, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, в ін-тах. Від 1929 працював у Державному видавництві України, а згодом (до 1934) — у харків. вид-ві «Література і мистецтво». Належав до письменницьких орг-цій «Гарт» і «Пролітфронт». Під час німецько-рад. війни 1941—45 брав участь у боях; у районі В’язьми потрапив у нім. полон. Перебуваючи по війні в таборах переміщених осіб у Новому Ульмі (Німеччина), викладав укр. мову в таборових школах, дописував до «Українських вістей», згодом був у цій газеті літ. працівником. 1949 виїхав до Австралії, оселився в Мельбурні. Організовував укр. недільні школи, керував школою в Ньюпорті. Від 1951 очолював шкільну раду шт. Вікторія, 1953—63 — Укр. центр. шкільну раду Австралії. Викладав укр. мову в школах та на курсах. Під псевдонімами Дмитро Чуб та Остап Зірчастий друкував свої твори в газ. «Наш вік» (Канада), «Українські вісті» (Німеччина), ж. «Нові дні» (США). Організував приватне вид-во «Ластівка». Н. заснував і все життя очолював Літературно-мистецький клуб ім. В.Симоненка. Від 1954 видавав альманах «Новий обрій». Публікував власні спогади і літературознавчі дослідження. Його праця була відзначена нагородами діаспори — Союзу укр. орг-цій Австралії, вид-ва «Євшан-зілля» (Торонто, Канада), а також американськими фондами. У 1990-х рр. вшанований в Україні преміями ім. Г.Сковороди та ім. Лесі Українки. Н. був прийнятий до Спілки письменників України (1991). П. у м. Мельбурн. Тв.: «Шевченко в житті» (1947), «На гадючому острові», «Вовченя», «Це трапилось в Австралії» (1953), «В лісах під В’язьмою» (1958), «Живий Шевченко» (1963), «Український правописний словник» (1968), «Стежками пригод» (1975), «Елементи теорії літератури і стилістики» (1975, 1979, 1995), «Пригодницькі оповідання» (1975), «З новогвінейських вражень» (1977), «Б.Антоненко-Давидович» (1979),
«На життєвому і творчому шляху В.Г. Гжицького» (1981), «Люди великого серця» (1981), «Відлуння великого голоду в спогадах очевидців в українській літературі» (1982), «Як Москва русифікує Україну» (1982), «У дзеркалі життя і літератури» (1982), «Від Зінькова до Мельбурна» (1990), «Під сонцем Австралії» (1994), «Силуети» (1996, 1998), «Листи письменників» (т. 1—5, від 1992). Літ.: Кислиця Д. Дмитрові Нитченкові — 70 минуло. «Нові дні» (Канада), 1976, № 323; Сорока П. Дмитро Нитченко-Чуб — літературний портрет. Тернопіль, 1996; Павлишин М. Дмитро Нитченко: 1905—1999. «Сучасність», 2000, № 4; Дмитро Нитченко — людина ідеї. К., 2005. І.І. Винниченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НИТЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
