НЕЧАЙ Іван (р. н. невід. — п. після 1670) — військ. і політ. діяч, дипломат, білорус. полковник, активний учасник національної революції 1648—1676. Походив із правосл. шляхетської родини, молодший брат брацлавського полковника Д.Нечая. Разом зі старшим братом з осені 1647 допомагав Б.Хмельницькому в підготовці козац. повстання. Після призначення Д.Нечая полковником у Брацлав 1649 увійшов до тамтешньої старшини. 1650 Н. одружився з донькою гетьмана Степанидою і того ж року він відбув до Бахчисарая як резидент гетьмана при дворі хана Іслам-Гірея III. Після повернення в серед. 1654 в Україну, деякий час перебував при гетьманові, а наприкінці 1654 — на поч. 1655 займав посаду сотника, служачи в Білорусі. Після загибелі восени 1655 І.Золотаренка Н. спочатку як наказний, а з 29.01.1656 як повний білорус. полковник очолив укр. війська в Пд.-Сх. Білорусі. Здійснюючи політику гетьман. уряду, спрямовану на прилучення даного регіону до Укр. д-ви, Н. всіляко сприяв процесам покозачення місц. населення, зміцнював полково-сотенний устрій та розширював межі його впливу. Не раз гостро конфліктував з царськими воєводами, намагаючись витіснити їхні війська зі стратегічно важливого для України регіону. Із серед. 1657 конфлікт нерідко набував форм збройного протистояння, а від осені 1658 переріс у широкомасштабну війну. Впродовж весни— осені 1659 Н. вів оборонні бої з переважаючими силами противника, від кінця червня до поч.
Дзвін із колишнього Нехворощанського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці. 1754. Фото Р. Захарченка, 2009.
382 НЕЧИПОРЕНКО
М.В. Нечкіна.
грудня 1659 очолював оборону Старобихівської фортеці, відмовившись визнавати умови Переяславських статей 1659 гетьмана Ю.Хмельницького з рос. царем Олексієм Михайловичем щодо виведення укр. військ з території Білорусі. Під час штурму фортеці рос. військами в ніч з 3 на 4 грудня 1659 Н. потрапив у полон. Ув’язнення відбував у Тобольську. З невідомих причин залишався в неволі і після укладення російсько-польс. угоди про обмін військовополоненими 1667 (Андрусівський договір (перемир’я) 1667). Остання згадка про Н. трапляється в листі польс. короля Міхала-Корибута Вишневецького до рос. царя Олексія Михайловича від 20 червня 1670. Літ.: Мальцев А.Н. Россия и Белоруссия в середине ХVII века. М., 1974; Саганович Г. Невядомая война: 1654—1667. Мінск, 1995; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1—2. К., 1996—97; Горобець В.М. Білорусь козацька: Полковник Іван Нечай та українські змагання за Південно-Східну Білорусь (1655—1659). К., 1998; Горобець В. «Волимо царя східного...» Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. К., 2007; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький (Соціальнополітичний портрет). К., 2009. В.М. Горобець.
Праці: Умови робітничої праці на Батуринських та Глухівських «національних строєніях» (На підставі архівних матеріалів 1740—60 рр.). В кн.: Історично-географічний збірник, т. 1. К., 1927; Фабрики Розумовського на Посем’ї. «Записки Історично-філологічного відділу ВУАН» (К.), 1927, т. 11; «Національні строєнія» 1748— 65 рр. на Посем’ї та їх відношення до господарства гетьмана Розумовського. В кн.: Студії з історії України Науково-дослідчої катедри історії України у Київі, т. 2. К., 1929; Про «порції» та «рації» на Гетьманщині 1725—1750 рр.: Матеріяли про загальні норми податку та як їх здійснювано у полках Чернігівському та Ніженському. «Записки Історично-філологічного відділу ВУАН» (К.), 1929, кн. 20; Історично-економічне значіння р. Сойму (р. Сойм як рухова сила). В кн.: Історично-географічний збірник, т. 4. К., 1931. Літ.: Юркова О. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М.С. Грушевського (1924—1930 рр.). К., 1999. О.В.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нечай Іван» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
