НЕСТОР (р. н. невід. — п. після 1111) — учений чернець КиєвоПечерського монастиря, церк. письменник (агіограф) і, можливо, літописець. Був пострижений за ігумена Стефана (1074—78) і ним же зведений у «диаконский сан». Безумовним вважається авторство Н. двох житій: Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. «Чтение о житии и погублении блаженную страстотерпцу Бориса и Глеба» викладає історію загибелі синів вел. кн. київ. Володимира Святославича від руки їхнього брата в перших кн. Святополка Ярополчича, розглядає її в ряду віковічної боротьби добра зі злом. Написане пізніше Житіє Феодосія — ченця, а потім ігумена Києво-Печерського монастиря, визначається високими літ. якостями, більшою, ніж попередній твір, творчою свободою. Створені Н. житія належать до кращих зразків давньорус. агіографії. У заголовку Хлєбніковського списку «Повісті временних
(М.—Л.), 1961, т. 17; Приселков М.Д. История русского летописания ХI— ХV вв. СПб., 1996; Толочко О.П. «Нестор-літописець»: Біля джерел однієї історіографічної традиції. «Київська старовина», 1996, № 5. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕСТОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
