НЕМИРІВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ — городище поблизу м. Немирів, в урочищі Великі Вали, біля с. Сажки, по обидва береги р. Устя (прит. Пд. Бугу). Належить до східноподільської групи к-р скіф. часу (7—6 ст. до н. е.). В плані овальне, площа сягає 1000 га, вали заввишки 5—9 м. У середній частині городища — внутр. укріплення («Малі Вали»), де концентруються осн. матеріальні знахідки. Тут виявлено залишки наземних жител і землянок із хатніми вогнищами з глини та каменю, госп. ями. Місц. населення займалося переважно хліборобством і скотарством. Із предметів матеріальної к-ри виявлені: глиняний посуд, архаїчні скіф. бронзові ві-
стря стріл, бронзові й залізні приналежності кінської вузди, бронзові риболовні гачки й голки, різноманітні вироби з кістки та рогу, ін. предмети побутового і госп. призначення. Про інтенсивні торг. контакти мешканців городища із грец. світом свідчать численні фрагменти антич. кераміки 7—6 ст. до н. е. В урочищі «Малі Вали» досліджено також городище уличів 10—11 ст. Літ.: Моруженко А.О. Оборонні споруди Немирівського городища. «Археологія», 1975, № 15; Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII—IV вв. до н. э. К., 1983. В.П. Білозер.
начальника штабу Київського військового округу (1890—91), нач. 3-ї стрілкової бригади (1891—99), київ. комендант (1899 —1903). Рід внесено до 2-ї, 3-ї та 6-ї частин Родовідних книг Черніг., Катериносл. і Тульської губерній, а герб — до 11-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. 1: Полк Стародубский. К., 1888; Модзавлевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕМИРІВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
