НАЦІЯ (від лат. natio — рід, плем’я) — спільнота людей, об’єднана певною назвою, символами, геогр. та етносоціальним походженням, істор. пам’яттю, комплексом духовно-культ. і політ. цінностей. З античності та середньовіччя слово вживалося для означення віддалених, «варварських» народів, згодом — для означення студентських земляцтв, регіональних угруповань
церк. еліт. У пізньому середньовіччі та за раннього Нового часу слово «нація» набуло рис етнізації та почало вважатися синонімом «країни», «народу». У сучасних сусп. науках поняття «нація» прийнято хронологічно застосовувати до модерної та новітньої доби, пов’язуючи його з поширенням модерного націоналізму та сучасної моделі нац. д-ви, спочатку — до Європи та США, а потім — до ін. регіонів світу. Із межі 18—19 ст. поняття «нація» вживається переважно у двох значеннях: 1) політична (громадянська) Н. — суверенна спільнота громадян певної держави, незалежно від етнічного походження; синонім — «держава-нація». Це значення поняття «нація» сформувалося й усталилося наприкінці 18 — у серед. 19 ст. в США та тих д-вах Зх. Європи, яким був властивий відносний збіг етнічних і держ. кордонів, а поширення ідеології модерного націоналізму хронологічно збігалося із процесами широкої демократизації. Внаслідок Першої світової війни і Другої світової війни модель політичної Н. була закладена як осн. елемент сучасної світ. політ. системи та міжнар. права (Ліга Націй, Організація Об’єднаних Націй); 2) етнічна Н. (етнонація) — усталена спільнота людей, об’єднана етнокульт. походженням. Це тлумачення Н. сформувалося в 1-й пол. 19 ст. в Німеччині та Сх. Європі за умов існування багатонац. імперій та виникнення національно-визвол. рухів бездерж. народів. За такої моделі Н. утворюється єдина «нація-держава» в межах ареалу певного етносу, незважаючи на те, до яких держ. утворень цей ареал міг входити. Принцип міждерж. розмежування за етнічною ознакою застосовувався в Європі (1919—21 і 1945—47) та в ін. регіонах світу. Проте в правовому контексті за умов чинності демократ. стандартів у такій нац. д-ві «титульна» етнічна Н. все одно перетворюється на складову політичної Н. У політ. та істор. публіцистиці поняття «етнічна нація» часто помилково ототожнюється з етносом і застосовується до архаїчних та домодерних форм етнічних спільнот. Дискусійним з по-
літико-правової точки зору досі залишається питання застосування та підтримки міжнар. спільнотою «права націй на самовизначення», тобто які саме критерії дають підстави вважати «нацією» певну етнічну групу, що прагне суверенізації. Літ.: Smith A. Theories of Nationalism. London, 1971; Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М., 1983; Giddens A. The Nation-State and Violence, vol. 1—2. Cambridge, 1985; Хобсбаум Э. Нации и национализм после 1780 г. СПб., 1998; Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. К., 1999; Шпорлюк Р. Імперія та нація. К., 2000; Андерсон Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму. К., 2001; Балибар Э., Валлерстайн И. Раса, нация, класс: Двусмысленные идентичности. М., 2003; Винайдення традиції. К., 2005. К.Ю. Галушко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
