НАССАУ-ЗІГЕН Шарль-Анрі-Ніколя-Отто де (1745—19.04.1808) — принц нім. катол. герцогської лінії Зіген, рос. адмірал, дипломат, мандрівник. Н. в Серапонте (Пікардія, Франція). У 14-річному віці поступив добровольцем на французьку військ. службу. Воював під час Семилітньої війни 1756—1763. Супроводжував франц. мореплавця Л.-А. де Бугенвіля в його навколосвітній подорожі (1766—69). 1780 одружився з Кароліною Гоздською — великою польс. землевласницею, яка володіла землями на Поділлі. У Польщі Н.-З. отримав індегенат, тобто його іноз. дворянство було урівняне з польс. шляхетством. Часто проживав у с. Тинна (нині село Дунаєвецького рну Хмельн. обл.) — мальовничому маєтку дружини. Перебуваючи на Поділлі, досліджував можливість доставляти польс. товари через річище р. Дністер в мор. порти Середземномор’я. Познай-
омився із кн. Г.Потьомкіним, який запропонував йому взяти участь у подорожі рос. імп. Катерини II до Криму, що була запланована на 1787. Зустріч з імператрицею відбулася взимку 1787 в Києві. 1788 брав участь у боях із турками: командував під Очаковим гребним флотом Росії, при взаємодії з парусною ескадрою контр-адмірала П.Джонса (нац. героя США, запрошеного імп. Катериною II на рос. службу) та армійськими частинами генерал-аншефа О.Суворова. Потім служив рос. таємним агентом у Франції та Іспанії, домагався укладання союзу між Російською імперією, Австрією, Францією та Іспанією. Місія була невдалою. Повернувшись до Росії, взяв участь у шведсько-рос. війні 1789—90. Був призначений головнокомандуючим галерним флотом, розбив швед. галерний флот при Свенкзунді (13 вересня 1789). Отримав ще одну перемогу над шведами у Виборзькій бухті разом із парусною ескадрою адмірала В.Чичагова. Через рік вщент був розгромлений шведами при тому ж Свенкзунді (3 червня 1790). Вийшов у відставку, повернув свої рос. ордени Катерині II. Безвиїзно жив у с. Тинна, лише двічі покидав маєток: вперше для участі в похоронах рос. імп. Катерини II, а вдруге — для зустрічі в Парижі (Франція) із франц. імп. Наполеоном I Бонапартом (обговорював із ним можливість спільного походу рос. і франц. військ на Індію). П. у маєтку Тинна. Тв.: Le prince Charles de NassauSiegen d’apres sa correspondance originale inedited de 1784 i 1789. Рaris, 1893. Літ.: Oeuvres du prince de Ligne, vol. 2. Paris, 1860; Нассау-Зиген. В кн.: Энциклопедия Брокгауза и Ефрона, т. 20а. СПб., 1897; Костомаров Н.И. Последние годы Речи Посполитой. В кн.: Костомаров Н.И. Cобрание сочинений, кн. 7, т. 17—18. СПб., 1905; Брикнер А.Г. История Екатерины Второй. М., 2005; Феодосьев С. Останній паладін Європи. «Дзеркало тижня», 2006, 30 грудня. П.В. Голобуцький , Ш.К. Мясоутов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАССАУ-ЗІГЕН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
