НАРУШЕВИЧ (Naruszewicz) АдамСтаніслав (20.10.1733—06. 07.1796) — польс. історик, поет, політ. діяч. Н. біля м. Логішина (нині Пінського р-ну Брестської обл., Білорусь). Навч. у Віленській академії, від 1755 — її професор. Від 1790 — катол. єпископ у Луцьку. У період Чотирирічного сейму — прихильник поміркованих реформ, виступав, у т. ч. у своїх літ. творах, проти феодально-магнатської анархії, за встановлення в Польщі міцної королів. влади. Підтримав Конституцію Речі Посполитої Третього травня 1791. 1787 супроводжував польс. короля Станіслава-Августа Понятовського в його подорожі до Канева на зустріч з рос. імп. Катериною II, того ж року видав цікавий щоденник цієї подорожі. Автор 7-томної «Історії польського народу», доведеної до 1386. Для її написання розпочав накопичувати джерельні матеріали, зібрав величезну їх кількість (38 270 копій документів), які склали 231 том («Теки Нарушевича»). Тут були матеріали з королівських і магнатсько-шляхетських архівів. У них міститься й багато документів щодо історії України: «Руська хроніка», написана для брацлавського підкоморія кн. Четвертинського укр. мовою 1629 на основі давньорус.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАРУШЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
