НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ ПОВСТАНСЬКИЙ («Дев’ятка», «Повстанська дев’ятка», «Революційна дев’ятка») — орган для кер-ва підпільним і повстанським рухом проти німецько-австрійс. окупації України, Української Центральної Ради, потім — гетьманату, за відновлення в ній радянсько-більшовицької влади. Утворений 18 квітня 1918 на сесії ЦВК Рад. України в м. Таганрог (нині місто в Ростовській обл., РФ) замість формально ліквідованого там Народного секретаріату. До Н.с.п. входили 9 членів, розподілених по 3-х секретарствах (відділах): зв’язку, військовому, революц. пропаганди. Персонально: більшовики А.Бубнов, В.Затонський, Г.Пятаков, М.Скрипник (голова); рос. ліві есери С.Мстиславський, П.Северов-Одоєвський, В.Сьомушкін, Є.Терлецький; укр. лівий соціал-демократ М.Врублевський. Парт. склад «Дев’ятки» віддзеркалював ситуацію, коли більшовики не мали більшості в обраному Другим Всеукраїнським з’їздом рад (березень 1918) ЦВК. Через це вони мусили в Н.с.п. піти на формальний представницький паритет з Рос. партією лівих соціалістів-революціонерів. Кількісному й парт. складу був тотожний склад кандидатів. Та позаяк група лівих укр. соціал-демократів стала політ. сателітом більшовиків, і тому, що Н.с.п. базувався в Москві, вплив останніх у ньому домінував. Хоча ліві соціалісти-революціонери й намагалися проводити через нього свою тактику підготовки повстання шляхом створення добре організованих і технічно підготовлених бойових груп та осередків, підпорядкованих центр. штабові, емісари РКП(б) обстоювали пріоритет розгортання політ. руху й структур, які б мали перебрати владу. Однак і серед верхівки більшовиків України, поділеної на групи «правих», «лівих» та центр, не було єдності у виробленні стратегії «Дев’ятки», її завдань і перспектив. Збройний виступ лівих соціалістів-революціонерів 6—7 липня 1918 в Москві проти більшовицької диктатури зробив неможливою співпрацю цих партій взагалі й у «Дев’ятці» зокрема та поклав кінець її модусу міжпарт. рад. органу.
На 1-му з’їзді КП(б)У позиція «правих» взяла гору: 9 липня 1918 було ухвалено резолюцію Я.Яковлєва (Епштейна), в якій зазначалося: «Існування Народного Секретаріату [повстанського] як центру Рад. влади в умовах відсутності Рад як органів влади на місцях є фікцією шкідливою, що сприяє самообману мас…» Згідно з резолюцією, Н.с.п. розпускався, натомість мав бути створений Центр. військово-революц. к-т. Характерно, що на 1-му з’їзді КП(б)У, обговорюючи питання про Н.с.п., навіть його члени уникали називати конкретні приклади роботи «Дев’ятки», окрім випуску «Короткого керівництва до утворення ВРК». І не так через конспірацію, як через реальну відсутність такої роботи. Тому згодом комуніст. історіографія змушена була самотужки заповнювати ці логічні лакуни, фронтально вдаючися до фальсифікацій, аж до надання заднім числом Н.с.п. ідеологічно вивіреної назви — «Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів». Літ.: III Всеукраїнський з’їзд Рад: Стенографічний звіт. Х., 1932; Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів. В кн.: Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник. К., 1987; Первый съезд Коммунистической партии (большевиков) Украины 5—12 июля 1918 года: Протоколы. К., 1988. О.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ ПОВСТАНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
