НАЗАРЕНКО Іван Дмитрович (16.08.1908—09.06.1985) — історик, філософ, громадсько-політ. та держ. діяч. Д-р філос. н. (1962), професор (1964). Лауреат Ленінської премії (1964). Н. в с. Бірки (нині Великобагачанського р-ну Полтав. обл.) в сел. родині. 1925—30 — на комсомольській роботі в Полтав. обл. 1935 закінчив Харків. електротех. ін-т, одночасно, 1933—35, навчався в аспірантурі на філос. відділенні Інституту червоної професури. 1936—41 — викл., зав. кафедри діалектичного та істор. матеріалізму й кафедри основ марксизму-ленінізму в харків. вузах. Учасник Другої світової війни: комісар, командир д-зії народного ополчення. На парт. роботі у військ. пром-сті, у Політвидаві і при ЦК КП(б)У, у Харків. обкомі КП(б)У, 1944—45 — зав. відділу, секретар Харків. обкому КП(б)У по пропаганді, 1945—46 — на керівній роботі в управлінні пропаганди й агітації ЦК КП(б)У, 1946—47, 1949—56 — секретар ЦК КП(б)У/КПУ по пропаганді. 1948 в Академії сусп. наук при ЦК ВКП(б) захистив канд. дис. з філософії. Від 1956 — дир. Ін-ту історії партії при ЦК КПУ. 1974 вийшов на пенсію. Був членом редколегій багатотомних фундаментальних праць: «История Коммунистической партии Советского Союза» (т. 1— 4, М., 1964—70), «Українська радянська енциклопедія»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАЗАРЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
