НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ 1927— 1928 — серія силових заходів рад. уряду в галузі хлібозаготівель, спрямованих на злам нової економічної політики.
Під час першого комуніст. штурму 1918—20 рад. держава під виглядом націоналізації обернула на свою власність т. зв. командні висоти — пром-сть, транспорт, банки. Однак спроби поставити під держ. контроль сільс. госп-во шляхом його комунізації провалилися. Так само провалилася спроба встановити посівну розкладку на доповнення продовольчої. Перехід до непу означав, що д-ва визнала право власності селян на засоби вир-ва в сільс. госп-ві. Цим самим вона зобов’язалася задовольняти потреби «командних висот» економіки в продовольстві та с.-г. сировині шляхом закупівель їх на ринку по цінах, що визначалися балансуванням попиту й пропозиції. Це означало, що д-ва свідомо йшла на ризик відмови с.-г. виробників від продажу продукції, якщо останні вважатимуть закупівельні ціни невигідними для себе. Непівська «змичка» міста й села якісно відрізнялася від нормального ринку. Д-ва мала можливість визначати рівень закупівельних цін, тому що була монополістом у придбанні сел. хліба. Таке ж становище у вир-ві пром. товарів давало змогу їй завищувати відпускні ціни. Штучно створюваний перепад у цінах на промислові й с.-г. товари дістав промовисту назву — «ножиці цін». За допомогою такого ціноутворення на користь д-ви «відстригалося» до половини реальних доходів селян від реалізації продукції на ринку. Після того, як рад. уряд взяв курс на індустріалізацію, ринкова рівновага почала руйнуватися. Хоча в країні почалася інфляція, заготівельні ціни на хліб трималися на попередньому рівні. Зібравши врожай 1927, селяни відмовилися продавати його за невигідними для них цінами. Запаси хліба в д-ви швидко вичерпалися, у країні спалахнула хлібозаготівельна криза. Тим часом у політбюро ЦК ВКП(б) продовжувалася боротьба за лідерство. Використовуючи прерогативи ген. секретаря ЦК ВКП(б), Й.Сталін подбав про те, щоб периферійні парткоми обрали на черговий з’їзд у грудні 1927 делегатів, які влаштовували його особисто. ХV з’їзд ВКП(б) виправдав сподівання сталінської
команди і виключив з партії всіх активних діячів троцькістськозінов’євської опозиції. Коли Й.Сталін упевнився, що контролює не тільки апарат, а й вище кер-во партії, він почав ініціювати надзвичайні заходи в сільс. госп-ві, які приводили до зламу непу. За 5 днів до закінчення роботи з’їзду, 14 грудня 1927 до парт. орг-цій хлібозаготівельних районів СРСР надійшла телеграфна директива політбюро ЦК ВКП(б): «Вжити організаційних заходів згори донизу, спрямованих на посилення завезення хліба з боку селянства». Це була перша з 1921 парт. директива, в якій пропонувалися силові заходи для розв’язання екон. проблеми. У грудні 1927 — січні 1928 було прийнято низку додаткових постанов ЦК ВКП(б), відповідно до яких почалося здійснення надзвичайних заходів. Влада знову почала використовувати поняття «куркуль», яке не вживалося в законодавстві і в пропаганді від часу завершення зрівняльного поділу землі (в Україні — з 1923). У січні 1928 відбувся масовий виїзд керівників парт. к-тів, аж до Центрального, у сільс. «глибинку» з метою посилення хлібозаготівель. ЦК ВКП(б) звернувся до них 14 січня спец. директивою за підписом Й.Сталіна, в якій обстановка, що склалася, і передусім зростання цін пояснювалися тим, що «приватник і куркуль використали добросердя і забарність наших організацій, прорвали фронт на хлібному ринку і створили в селян вичікувальні настрої». Директива вимагала арештовувати «спекулянтів, куркульчиків та інших дезорганізаторів ринку і політики цін, негайно віддавати їх під суд, не обтяжувати судові процеси зайвими формальностями». В Україні з допомогою надзвичайних заходів у січні—лютому 1928 було заготовлено 70 млн пудів хліба. Хлібозаготівельну кризу було подолано силовими засобами. Й.Сталін, однак, розумів: варто було селянам усвідомити, що повертається продрозкладка 1919—20, і вони б негайно обмежилися виробленням продукції тільки для власного споживання. Тому генсек поспішив заспокоїти село. У його цир-
157 НАДЗВИЧАЙНІ
158 НАДІЛЬНЕ
кулярі від 13 лютого 1928 з притиском підкреслювалося: «Розмови про те, що ми нібито скасовуємо неп, запроваджуємо продрозкладку, розкуркулювання і т. д. є контрреволюційним базіканням». Проте Й.Сталін мав намір розв’язати аграрно-сел. проблему радикально. Селянина треба було позбавити можливості вирішувати, скільки йому сіяти для власних потреб і на продаж. Коли генсек, як і всі ін. члени політбюро ЦК ВКП(б), виїхав у січні 1928 в сільс. місцевість, то перед партпрацівниками Сибіру він виклав таку програму дій: зажадати від куркулів негайної здачі всіх надлишків хліба за держ. цінами, а в разі відмови вжити надзвичайних заходів і конфіскувати надлишки; у найближчі 3—4 роки провести часткову колективізацію сільського господарства; слідом за частковою провести суцільну колективізацію. Літ.: Судьбы российского крестьянства. М., 1996; Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження. К., 1997; Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). К., 1999; Трагедия советской деревни: Коллективизация и раскулачивание: Документы и материалы, т. 1. М., 1999; Голод 1932— 1933 років в Україні: причини і наслідки. К., 2003; Литвин В. Україна: міжвоєнна доба (1921—1938). К., 2003; Грегори П. Политическая экономия сталинизма. М., 2006; Історія українського селянства, т. 2. К., 2006; Кульчицький С. Голодомор 1932— 1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. К., 2008. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ 1927— 1928» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
