НАДЗВИЧАЙНА ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ, Надзвичайна державна комісія зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, держав-
ним підприємствам СРСР створена Указом Президії ВР СРСР 2 листопада 1942; складалася з 10-ти осіб на чолі з головою Ради Національностей ВР СРСР М.Шверником. Завданнями Н.д.к. були повний облік злочинів нацистів і завданих ними збитків рад. д-ві та її громадянам, встановлення осіб нацистських злочинців із метою передавання їх надалі до суду; об’єднання й узгодження відповідної роботи. За Положенням про Н.д.к. від 16 березня 1943 створювалися місц. комісії для сприяння Н.д.к. у розслідуванні злочинів нацистів. Структура Н.д.к. включала секретаріат, 8 відділів з обліку злочинів проти громадян СРСР та збитків громадян і різних галузей господарства, архів; штат складав 116 осіб. У роботі зі складання актів було задіяно кілька мільйонів осіб. Матеріали Н.д.к. становили основу обвинувальних документів СРСР на Нюрнберзькому процесі 1945—1946, суд. процесах над воєнними злочинцями в Харкові 1943, Києві та ін. містах 1945—46. Опубліковано 27 повідомлень про злочини нацистів на території СРСР та Польщі, 2 томи документів. Діяльність Н.д.к. було припинено РМ СРСР 1951. За підсумковим звітом Укр. респ. комісії (1945), на окупованій території УРСР нацисти знищили до 4,5 млн громадян (прибл. 3,2 млн цивільних та 1,3 млн військовополонених), понад 2 млн громадян примусово вивезли на роботи; зруйнували й спалили 714 міст і с-щ міськ.
типу та понад 28 тис. сіл, залишивши без житла бл. 10 млн осіб, завдали прямих збитків громадянам і госп-ву УРСР на 285 млрд карбованців (у цінах 1941). За сучасними оцінками, найціннішими в матеріалах Н.д.к. є акти місц. комісій та матеріали допитів свідків, оскільки вони відображають, переважно з погляду жертв, дійсні події. На жаль, достовірність кількісних показників часто виглядає сумнівною. Це пояснюється як об’єктивними (неможливість рівномірного збору інформації, приблизні розрахунки відсутніх даних), так і суб’єктивними (свідоме фальшування винуватців злочинів, приписування всіх руйнувань нацистам та ін.) причинами. При зіставленні даних комісій різного рівня чітко простежується тенденція до округлення і збільшення даних. Утім, документальний масив Н.д.к. (найповніша колекція — у Держ. архіві РФ, ф. 7021) до сьогодні є одним з осн. джерел з історії СРСР часів Другої світової війни. Літ.: Сборник сообщений Чрезвычайной государственной комиссии о злодеяниях немецко-фашистских захватчиков. М., 1946; Боряк Г. та ін. Нацистське золото з України: у пошуках архівних свідчень, вип. 1—2. К., 1998—2000; Максимчук Є.С. Діяльність державних комісій з розслідування злочинів нацистів на території України (1941—1951): типо-видовий склад та інформаційний потенціал джерельного комплексу: Дис. … канд. істор. наук. К., 2007; Польсен Н.Б. Розслідування воєнних злочинів «по-совєтськи»: Критичний аналіз матеріалів Надзвичайної державної комісії. «Голокост і сучасність», 2009, № 1 (5). М.Г. Дубик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАДЗВИЧАЙНА ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
