МУРЗАК-КОБИНСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра доби мезоліту. Осн. стоянки — Мурзак-Коба, Шан-Коба (шари 2, 3), Фатьма-Коба (шари 2, 3, 4), Кара-Коба, Ласпі VII, Аджи-Коба III; поховання в Фатьма-Кобі та Мурзак-Кобі. Територія поширення — Гірський Крим. Датується часом від 9,5 до 7 тис. років тому. Для крем’яної індустрії М.-к.к. притаманна високорозвинена техніка платівчастого розколювання з одно- та двоплощадних нуклеусів. Знаряддя: геометричні мікроліти (переважно трапеції та, у меншій кількості, сегменти й трикутники), кінцеві та підокруглі скребачки, кутові й бокові різці, платівки з виїмками, кістяні гарпуни та вістря з боковим пазом. Госп-во мурзак-кобинського населення: полювання на лісових тварин, збиральництво, рибальство. Госп. сезонний цикл складався з зимового періоду в передгір’ях та літнього на яйлах гірських плато. На основі М.-к.к. формується таш-аірська культура доби неоліту. Літ.: Археологія Української РСР, т. 1. К., 1971; Телегін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки України. К., 1982. О.О. Яневич.
Мурзак-Кобинська культура. Чоловік з грота Мурзак-Коба. Реконструкція М. Герасимова.
Мурзак-Кобинська культура. Жінка з грота Мурзак-Коба. Реконструкція М. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУРЗАК-КОБИНСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
