МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ, Муравська сакма — один із магістральних степових шляхів, що з давніх часів і аж до 19 ст. пролягали теренами України. Імовірно, вперше згадується в писемних джерелах під 1555. Походження назви дискусійне. Найбільш докладно описаний у «Большому чертежу книге». З’єднував Крим із центр. районами Росії. Подібно до ін. степових шляхів М.ш. пролягав переважно вододілами, із мінімальною кількістю переправ. Починався в Перекопі, ішов верхів’ями річок Дніпровського та Азовського басейнів, далі — вододілом Дніпра та Сіверського Дінця (прит. Дону), переходив у
басейн Дону (де перетинав його праву притоку Бистра Сосна біля м. Лівни; нині місто Орловської обл., РФ), а потім — у басейн Оки (прит. Волги), де перетинав її праву притоку Упа біля м. Тула (нині місто в РФ). Від Тули М.ш. вів до бродів через Оку і на Москву. Між верхів’ями річок Мож (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону) і Коломак (прит. Ворскли, бас. Дніпра) станом на 1627 шлях був перекопаний ровом, який не можна було обминути. У 16—17 ст. М.ш. використовувався ордами Кримського ханату для набігів та походів на терени Рос. д-ви, зокрема на Слобідську Україну. Друга назва траси — «Царева дорога» — пов’язана з тим, що нею рухалося військо на чолі із самим ханом («царем»). Із розвитком російської прикордонної оборонної системи інтенсивність татарських набігів зменшувалася, натомість зростало значення М.ш. як торг. артерії. Дж.: Книга Большому чертежу. М.—Л., 1950. Літ.: Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. М., 1887; Скальковський А.О. Історія Нової Січі,
133 МУРАВСЬКИЙ
134 МУРАД
або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ, 1994. Д.Я. Вортман.
К.Г. Муратова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУРАВСЬКИЙ ШЛЯХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
