МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА у Львові. Датою заснування закладу більшість дослідників вважає 1895, коли на засіданні президії Наукового товариства імені Шевченка було ухвалене рішення про утворення «національного музею». Велику роль у його подальшій розбудові відіграв М.Грушевський — голова т-ва (1897— 1913), а також члени етнографічної та музейної комісій — І.Франко, Ф.Вовк, В.М.Гнатюк, В.Шухевич, О.Роздольський та ін. Неодноразові відозви і звернення до населення, наукові експедиції під кер-вом членів НТШ, участь в організації етногр., худож., пром. та ін. виставок сприяли успішному формуванню музейного зібрання. У його поповненні брали активну участь й відомі діячі науки та к-ри Наддніпрянської України — М.Біляшівський, В.Тарновський, Д.Щербаківський, В.Кричевський та ін. У перший період свого існування ( 1895—1920) був відомий як Етногр. музей або Музей старинностей. 1910 відкритий для огляду, в залах його найбільшого — етнографічного — розділу експонувалися зразки декоративно-ужиткового миства, нар. ремесел і промислів, предметів побуту та знарядь праці переважно з Гуцульщини й центр. регіонів України (Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, частини Поділля), а також з Волині, Бойківщини, Лемківщини, Буковини, Закарпатської України та ін. З кінця 1912 заклад розміщувався в спеціально придбаному для нього т-вом будинку. За даними Тимчасового каталогу музею, перед початком Першої світової війни до складу його зібрання входило понад 9 тис. пам’яток з етнографії й понад 5 тис. з археології часів палеоліту, неоліту, бронзового віку, скіф. періоду (див. Скіфи) й Київської Русі. Крім того, в його фондах зберігалися церк. старожитності, меморіальні пам’ятки, цінні історичні й природничі колекції, на основі яких згодом утворилися 2 самостійні музеї — природописний (1912) та історично-воєн. пам’яток (1937).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
