МСТИСЛАВОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ, Апракос Мстислава Великого — давньорус. кириличний пергаментний рукопис кінця 11 — поч. 12 ст. Найдавніший повний апракос (збірник євангельських читань на всі дні тижня). Містить 213 аркушів, зберігається в Історичному музеї в Москві, Синодальне зібрання, № 1203, опубл. 1983. Належав кн. Мстиславу Великому (старшому синові Володими-
16 ст., 16 напівдорогоцінних каменів та 6 великих перлин. Спершу в окладі, вірогідно, було вміщено 12 емалей із зображенням апостолів. Літ.: Симони П. Мьстиславово Евангелие начала ХII в. в археологическом и палеографическом отношениях: Материалы для изучения его серебряного переплетенного оклада. В кн.: Общество любителей древней письменности, т. 129. Б/м, 1910; Жуковская Л.П. Типология рукописей древнерусского полного апракоса ХI—ХIV вв. в связи с лингвистическим изучением их. В кн.: Памятники древнерусской письменности: Язык и текстология. М., 1968; Апракос Мстислава Великого. М., 1983. Т.Л. Вілкул.
Автор праць «Боротьба за огнище української культури на західноукраїнських землях» (1923), «Український університет у Львові. 1921—1924» (1948), «І.Франко, як громадський діяч» (1957). П. у м. Нью-Йорк (США). Літ.: Содоль П. Українська повстанча армія, 1943—1949: Довідник. Нью-Йорк. 1994. В.К. Мороз.
Мстиславове Євангеліє. Сторінка із заставкою та ініціалом.
ра Мономаха), час написання — його новгород. князювання (1095 —1117). Можливо, переписаний у Києві, у мові спостерігається складне переплетіння південнота східнослов’янських рис, специфічно новгород. ознаки відсутні. Редакція апракосу — з найбільш поширених на Русі. Написаний уставом золотом та чорним письмом. Існують приписи гол. писця — «Алекси, сина Лазарева», златописця Жадена та придворного Наслава, що робив у Царгороді (див. Константинополь) для окладу рукопису емалі. Востаннє переплетений 1551, містить запис про реставрацію у Новгороді Великому за царя Івана IV. Прикрашений 4-ма мініатюрами євангелістів, ініціалами та заставками. Оклад коштовний, 1551
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МСТИСЛАВОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
