МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ, Мстислав-Константин (імовірно) Володимирович (р. н. невід. — п. 1036) — князь тмутороканський і чернігівський. Другий (якщо від Рогнеди) або дев’ятий
Мстислав Володимирович. Малюнок 17 ст.
(якщо від ін., не названої в літописі на ім’я дружини) син вел. кн. київ. Володимира Святославича. Згідно з «Повістю временних літ» за 988, у перебігу адм. реформи батько посадив М.В. в Тмуторокані. 1022 він ходив на касогів (черкесів). За свідченням «Повісті временних літ», результат битви був вирішений перемогою М.В. в герці з касозьким кн. Редедею. Цей епізод оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Можна думати, що пам’ять про М.В. довго зберігалась у народі. Взяв участь у боротьбі нащадків вел. кн. київ. Володимира Святославича за загальнорус. владу. 1023 з дружиною з хозарів і касогів М.В. з Тмуторокані рушив на Київ. Його брат Ярослав Мудрий, що княжив у стольному граді, був тоді в Новгороді Великому. М.В. запропонував себе в князі київ. вічу, та воно відмовило йому. Тоді М.В. вокняжився в Чернігові. 1024 він виграв у Ярослава Мудрого Лиственську битву 1024. Ярослав утік до Новгорода Великого. Та М.В. не став захоплюва-
ти Київ, а визнав верховенство Ярослава. 1026 Ярослав вернувся до Києва й уклав з М.В. мир, поділивши по р. Дніпро пд. частину Давньорус. д-ви. Київ із Правобережжям дістався Ярославові, а Чернігів із Лівобережжям — М.В. Цей поділ надовго зберігся в пам’яті панівної верхівки, на нього посилалися могутні князівські клани Мономашичів і Ольговичів, сперечаючись за володіння Києвом. Після 1026 на Русі встановився дуумвірат Ярослав— М.В. (див. Дуумвірати на Русі). За свідченням Никонівського літопису, 1029 Ярослав Мудрий успішно воював на Кавказі проти ясів (осетинів), певно, підтримавши М.В., котрий зберігав там володіння, а 1031 М.В. допоміг Ярославові Мудрому відвоювати у Польщі Червенські гради. М.В. помер бездітним (його єдиний син Євстафій зійшов зі світу 1033), і його землі були успадковані Ярославом Мудрим, котрого з 1036 літописець називає «самовластьцем Русьской земли». У розповіді «Повісті временних літ» про Лиственську битву 1024 і посмертному панегірикові М.В. він звеличений як дружинний князь, котрий найвище ставив своїх сподвижників-воїнів і піклувався про них. У панегірику, імовірно, відобразилися дружинні пісні, в яких воїни М.В. оспівували свого князя. М.В. похований у черніг. Спасо-Преображенському соборі. Літ.: Лихачев Д.С. Комментарии. В кн.: Повесть временных лет, ч. 2. М.—Л., 1950; Котляр Н.Ф. Древнерусская государственность. СПб., 1998. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
