«МОЛОДА ГВАРДІЯ» — підпільна комсомольсько-молодіжна антинацистська орг-ція, що діяла в роки Другої світової війни на теренах півдня окупованої Вермахтом Ворошиловградщини (див. Луганська область) і частково Ростовської обл. РРФСР. Організаційно оформлена у вересні—жовтні 1942 членом Ворошиловградського підпільного міськкому та обкому Ленінської комуністичної спілки молоді України В.Третякевичем. Об’єднувала до 150 осіб (із них офіційно визнані тільки 92) — комсомольських активістів, військовослужбовців, що втекли з німецького полону, випускників Ворошиловградської школи особливого призначення Українського штабу партизанського руху. З метою конспірації «М.г.» була розбита на п’ятір-
ки «Зірка», «Серп», «Молот», «Серп і Молот» та ін. Здійснила низку акцій опору, здебільшого пропагандистсько-агітаційного характеру. Підпільники закликали населення до непокори окупантам, екон. саботажу, диверсій; перешкоджали відправці громадян до Німеччини, визволяли з таборів рад. військовополонених, створили підпільну друкарню, розповсюдили листівки загальним накладом 5 тис. примірників та кілька десятків сатиричних плакатів. Надавалася фінансова і продовольча допомога сім’ям фронтовиків, ув’язненим активістам. Підпільники знищили біржу праці в м. Краснодон, збирали зброю, боєприпаси, вибухівку, медикаменти, паливномастильні матеріали, нафтопродукти. Напад на армійську поштову автомашину 28 грудня 1942 в Краснодоні призвів до провалу та знищення орг-ції. Викриті підрозділами нацистських спецслужб молодогвардійці після жорстоких катувань у січні 1943 були страчені у шурфі краснодонської шахти № 5, п’ятьох розстріляли в Гримучому лісі в м. Ровеньки, чотирьох — в ін. районах. Указом Президії ВР СРСР 13 вересня 1943 молодогвардійці У.Громова, І.Земнухов, О.Кошовий, С.Тюленін, Л.Шевцова посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу, орденами Червоного Прапора нагороджені — 3, Вітчизн. війни 1-го ст. — 35, Червоної Зірки — 6; медаллю «Партизан Вітчизняної війни» 1-го ст. — 66 підпільників. По війні посмертно відзначено: 13 груд-
37 МОЛОДА
Пам’ятник «Скорботна мати» та вічний вогонь біля Краснодонського обласного музею «Молода гвардія». Фото початку 21 ст.
38 МОЛОДА
ня 1960 орденом Вітчизн. війни 1-го ст. — В.Третякевича, 5 травня 1990 І.Туркенич удостоєний звання Героя Рад. Союзу. Деякі не визнані підпільниками до цього часу. Для увічнення пам’яті молодогвардійців 1 травня 1944 в Краснодоні в будинку, де мешкав О.Кошовий, відкрито музей «Молода гвардія» як філія обласного краєзнавчого музею. Постановою РМ УРСР від 20 вересня 1950 його перетворено на державний, на основі якого 6 травня 1970 відкрито меморіальний комплекс. 2007 музей отримав статус обласного. За час свого існування прийняв понад 13 млн відвідувачів. У його складі пам’ятники «Клятва» (відкритий 12 вересня 1954); «Скорботна мати» (відкритий 9 травня 1965); «Нескорені» (відкритий 2 жовтня 1982 на місці страти молодогвардійців біля шурфу колишньої шахти № 5); братські могили молодогвардійців. У м. Ровеньки Луганської області 11 грудня 1982 відкритий меморіал «Слава». 30 травня 2008 відкритий меморіальний комплекс «Безсмертя» в смт Краснодон підпорядкованому Краснодонській міськраді. На честь підпільників у Луганській області названо новозбудоване місто Молодогвардійськ; щороку проводиться міжнар. мистецький фестиваль та вручається регіональна премія ім. «Молодої гвардії» в галузі журналістики, літератури, мист-ва. 2007 в РФ вийшов на екрани 4-серійний худож. кінофільм «Остання сповідь». За часів СРСР у нарисах і повістях журналістів та письменників М.Котова й В.Лясковського («Сердца смелых»), Д.Бедзика («Оповідання про Олега Кошового»), О.Кошової («Повість про сина»), К. Костенка («Это было в Краснодоне»), О.Фадєєва («Безсмертя»), а потім його романі «Молода гвардія» й в однойменному кінофільмі режисера С.Герасимова та однойменній опері композитора Ю.Мейтуса документальна правда і художні домисли про «М.г.» переплелися. Ці твори використовувались для пропаганди рад. патріотизму, комуніст. ідейності, керівної і спрямовуючої ролі Комуністичної партії Радянського Союзу. Постаті реальних учасників опору пере-
творили на узагальнений образ легендарних героїв. Поштовхом для об’єктивного вивчення історії «М.г.» стала діяльність Міжрегіональної комісії фахівців Луганська, Краснодона, Москви (1990—93). Але до цього часу справжня історія підпільної орг-ції не створена — не всі документи доступні дослідникам. «Білими плямами» залишаються питання кількісного і персонального складу підпільників та їхнього штабу, ролі і взаємин В.Третякевича, І.Туркенича, І.Земнухова, Л.Шевцової, О.Кошового, В.Левашова, С.Левашова; невідома доля А.Ковальова, який безвісти пропав. Літ.: Бессмертие юных: Сборник документов и воспоминаний о героической борьбе подпольщиков Краснодона в дни временной фашистской оккупации (июль 1942 — февраль 1943 гг.). Донецк, 1988; Семистяга В.Ф. Как возникают мифы. «Донбасс». 1992, № 9/10. Його ж. З історії школи особливого призначення Українського штабу партизанського руху. «З архівів ВУЧК — ГПУ — НКВД — КГБ», 1997, № 1/2. Його ж. До проблеми зради Г.П.Почепцовим Краснодонської підпільної антифашистської комсомольсько-молодіжної організації «Молода гвардія». «Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки». (Луганськ), 2000, № 12, грудень; Його ж. Архівні документи про причини викриття і знищення німецькими окупантами Краснодонського підпілля «Молода гвардія». Там само, 2002, № 2, лютий; «Молодая гвардия» (г. Краснодон) — художественный образ и историческая реальность: Сборник документов и материалов. М., 2003; Семистяга В.Ф. «Молода гвардія» — легенда і реальність. «Бахмутський шлях», 2003, № 3/4; Його ж. Антинацистське молодіжне підпілля «Молода гвардія» (м. Краснодон) та відображення його діяльності в новітній літературі (деякі аспекти історіографії проблеми). «Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки». (Луганськ), 2009, № 21, листопад. В.Ф.Семистяга.
ду, «М.Є.» висунула гасло «священного союзу народів» проти «священного союзу монархів» (див. Віденський конгрес 1814— 1815). У своїй боротьбі спиралася на осередки послідовників у Франції, Іспанії, Греції та ін. країнах Зх. Європи. Підтримувала плани «пробудження» слов’янства, досягнувши своєю діяльністю на Сході Європи укр. теренів. У Галичині й Наддніпрянській Україні гол. знаряддям її впливу стала очолена соратником Дж.Мадзіні — Ш.Конарським — таємна орг-ція «Співдружність польського народу», до складу якої входили й українці. На Пд. України Центр. комітет «М.Є.» мав «організатора» з осідком в Одесі. 1836 змушена була самоліквідуватися під тиском швейцарських властей. Літ.: Keller H.G. Das «Junge Europa», 1834—1836. Zhrich, 1938; Della Peruta F. Mazzini e la Giovine Europa. «Annali dell’Istituto G. Feltrinelli», 1962; Невлер В.Е. Джузеппе Мадзини и «Молодая Европа». «Вопросы истории», 1972, № 7; Варварцев Н.Н. Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях (первая половина ХIХ в.). К., 1986. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««МОЛОДА ГВАРДІЯ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
