МОКРСЬКИЙ-ГОНЦЕЛЬ Андрій (р. н. невід. — п. 1649) — єзуїт, д-р богослов’я, проповідник. Складав панегірики, в яких прославляв польс. можновладців і катол. церкву. Вважав, що православ’я є джерелом «козацької, наливайківської» віри. Був одним з учителів Б.Хмельницького в єзуїтській колегії у Львові (за ін. версією — в Ярославі; нині місто в Польщі). Викладав поетику і риторику. Нова зустріч М.-Г. з Б.Хмельницьким, уже гетьманом Війська Запорозького, відбулася, коли Б.Хмельницький обложив Львів у жовтні 1648. М.-Г. був направлений до гетьмана львів. магістратом для того, щоб випитати про наміри козац. війська щодо майбутньої долі міста й добути в Б.Хмельницького охоронні листи для польс. послів, котрі мали вести з ним подальші переговори. Як свідчить один із польс. кореспондентів до Варшави в листі від 29 листопада 1648, що подавав, скоріше за все, прикрашену інформацію зі слів самого М.-Г., гетьман спочатку не видав свого знайомства з М.-Г. і лише тоді, коли ін. польс. учасники зустрічі розійшлися, запросив його до другого покою, де кинувся своєму вчителю в ноги, обійняв і зворушливо дякував за колишню опіку й науку. М.-Г. став дорікати гетьману за кровопролиття війни, на що Б.Хмельницький, ніби-то оправдуючись, розповів історію переслідувань його особисто і нагадав про страждання укр. народу від польс. шляхти й магнатів. М.-Г. отримав охоронні листи для но-
вого посольства до гетьмана, яке закінчилося, як відомо, тим, що козац. військо відмовилося від штурму Львова і рушило до Замостя, взявши за це викуп, котрий пішов для плати татарам, які супроводжували козаків. Обложивши Замостя, гетьман пильно стежив за виборами нового польс. короля і на цей час призупинив активні військ. дії. У війську, до того ж дуже стомленому довгим походом (від липня до грудня 1648), почалась епідемія чуми, що забрала життя багатьох козаків, у т. ч. полк. М.Кривоноса. Гетьман у цих умовах вирішив піти на перемир’я з поляками і знову зустрівся з М.Г. для того, щоб доручити йому передати до елекційного сейму (див. Елекція вільна поголовна) листа про свою згоду підтримати кандидатуру на польс. престол королевича Яна-Казимира Ваза. Наступного року М.-Г. помер. Літ.: Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 8, ч. 2. К.—Відень, 1922; Те саме, т. 9. К., 1931; Крип’якевич І.П. Учитель Б.Хмельницького. «ЗНТШ», 1922, т. 132; Його ж. Богдан Хмельницький. К., 1954; Голобуцкий В. Дипломатическая история Освободительной войны украинского народа: 1648—1654. К., 1962. П.В. Голобуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОКРСЬКИЙ-ГОНЦЕЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
