КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ (КПРС). Вела початок своєї діяльності від марксистських гуртків, що діяли в Російській імперії наприкінці 19 ст. Від II з’їзду РСДРП (1903) існувала як самостійна політична структура з власною програмою та статутом. Її ідеологічні, політ. та орг. принципи були розроблені В.Леніним. Від утворення мала назву Рос. соціал-демократ. робітнича партія (РСДРП), а з 1917 — РСДРП (більшовиків) — РСДРП(б). На VII з’їзді (1918) змінила назву — на Рос. комуніст. партію (більшовиків) — РКП(б), на ХIV з’їзді (1925) — на Всесоюзну комуніст. партію (більшовиків) — ВКП(б). ХIХ з’їзд (1952) ухвалив нову назву —
КПРС. Партія тричі приймала програми — 1903, 1919 і 1961. У першій програмі проголосила своєю метою перемогу бурж.-демократ., а потім соціаліст. революції й установлення диктатури пролетаріату. 1919, після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 і завоювання політ. влади, висунула нову програму — побудову соціалізму, 1961 на ХХII з’їзді була ухвалена програма побудови комуніст. сусп-ва. Істор. шлях КПРС охоплює період бл. 90 років. Після громадян. війни 1918— 20 комуніст. партія стає єдиною політ. партією як у РСФРР, так і в ін. рад. республіках (див. Комуністична партія України радянської доби). Це помітно загострило боротьбу всередині партії за владні висоти. Лідерство В.Леніна тривало до його хвороби у 1922. Після смерті В.Леніна 1924 та періоду гострої внутрішньополіт. боротьби утвердилось кер-во Й.Сталіна. Жорстокі політ. репресії 1930—40-х рр. завдали помітної політ. та моральної шкоди населенню країни. Наслідком сталінського управління став режим культу особи. За парт. лідерства М.Хрущова (1953—64) було вчинено спробу реформувати політ. і соціально-екон. життя країни у бік часткової демократизації. В істор. літ. цей період одержав назву «відлига». Період політ. лідерства Л.Брежнєва (1964— 82) історики називають періодом
застою та стагнації. У ці роки набули сили процеси бюрократизації верхівки партії (див. Бюрократизація суспільного життя), її відриву не тільки від нар. мас, а й від широких кіл рядових комуністів. Водночас сама партія (її членами були понад 20 млн осіб) набула чимало рис громад. оргції. Після Л.Брежнєва партією керували Ю.Андропов (1982—84) та К.Черненко (1984—85). Останнім лідером КПРС був М.Горбачов (1985—91). Серпневі події 1991 в СРСР — невдалий заколот 19—21 числа цього місяця, вчинений Держ. к-том з надзвичайного стану (рос. мовою — Государственный комитет по чрезвычайному положению; ГКЧП), фактично стали останніми в існуванні КПРС, оскільки після них союзна д-ва розпалася на 15 самостійних, суверенних і незалежних країн, у кожній з яких повністю змінилася політ. система і почав створюватися новий сусп.-екон. лад (див. Акт проголошення незалежності України). Нац. комуніст. партії в цих д-вах у чомусь є спадкоємицями КПРС, але самі по собі вони є ін. політ. партіями, які діють у зовсім ін. умовах (див. Комуністична партія України доби незалежності). Офіційного повідомлення про зупинення діяльності КПРС не було. Нині існує політ. структура з назвою «Комуністична партія Радянського Союзу». Вона проводить збори, має керівні органи, видає газ. «Гласность». Це не політ. партія в традиційному розумінні, а парт. міждерж. альянс, до нього входять кер. комуніст. партій колиш. рад. республік і представники деяких комуніст. угруповань. Офіц. статусу ніде, крім РФ, це об’єднання не має, а його робота поза межами Росії як самостійної орг-ції не проводиться. А.Д. Пахарєв.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
