КОМПАНІЙСЬКІ ПОЛКИ — один з двох родів (кіннота, ін. — піхота — сердюцькі полки) гетьманського найманого війська 17—18 ст. (див. Наймане гетьманське військо). Підлягали безпосередньо гетьману й були на утриманні держ. скарбу. Складали 20—30 % найманого війська, становили собою найбільш мобільну його частину. Комплектувалися з числа особисто вільних осіб, на умовах усної угоди з полковником чи сотником. Кожен з полків іменувався за прізвищем його полковника. Структурно були подібними до городових полків, як правило, складалися з 3— 5 сотень, кожна сотня налічувала 100—120 осіб, сотні поділялися на курені. Від 1709 наймані полки потрапляють під контроль рос. уряду, а 1726 за указом імп. Катерини I були реформовані. Компанійські полки було перетворено на придворну гетьман. гвардію, а 1775 вони були переформовані в полки легкої кінноти рос. армії. Літ.: Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII ст. К., 1959; Заруба В. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття. Дніпропетровськ, 2003; Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669—1726 рр. К., 2006. В.В. Станіславський.
с. Шматкове Кобеляцького р-ну Полтав. обл. (нині затоплений водами Дніпродзержинського водосховища). Досліджений 1960— 65. На пл. 5200 м2 розкопано 87 тілоспалень та 41 трупопокладення. Трупопокладення орієнтовані головою на пн. та зх. Залишки трупоспалень розміщені в ямках або глиняних урнах. Поховання супроводжував різноманітний інвентар — глиняний посуд, намисто, фібули, пряжки, ножі, пряслиця, гребні, меч, щит тощо. Пам’ятка датується 4 ст. Нас., яке залишило могильник, мало змішане походження і складалося з представників східногерм., скіфо-сарматських та давньослов’ян. племен. Літ.: Махно Є.В. Типи поховань та планування Компаніївського могильника. «Середні віки на Україні», 1971, вип. 1. О.В. Петраускас.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМПАНІЙСЬКІ ПОЛКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
