КОМІСАРСЬКИЙ СУД ТА МЕЖОВІ СУДДІ. Комісарський суд — різновид суду у Великому князівстві Литовському, що був запроваджений у 15 ст. Створювався для вирішення окремих справ (переважно про межові спори, істина яких могла бути встановлена лише на місці), після їх завершення розпускався. Складався з великокняжих комісарів (ними могли бути світські або духовні урядовці, а в справах городян — міськ. радники). Від 1566 займався лише справами про межі між великокняжими та шляхетськими маєтками і про викуп застави великокняжих маєтків. Ухвала комісарського суду підлягала затвердженню великим князем. На діяльність комісарських судів було подібним судочинство в Гетьманщині при розгляді ґрунтових або межових спорів. Генеральний військовий суд надсилав на місце спору комісарів — межових суддів, які вирішували спір на місці або, дослідивши справу, передавали її на вирішення Ген. військ. суду. Межових суддів (комісарів) призначав Ген. військ. суд або сам гетьман з-поміж членів козацької старшини. На рішення комісарів можна було подати апеляцію до того суду, до якого вони належали. Ген. військ. суд згодом перестав посилати комісарів на спірні ґрунтові справи і почав їх розглядати сам. Після суд. реформи 1760—63 ґрунтові справи стали розглядати підкоморські суди. В.А. Чехович.
Комісія допомоги голодуючим. Кременчук, 1921.
472 КОМІСІЇ
добровільних т-в. Першими були створені Полтав. (на чолі з В.Короленком) та Олександрівський громад. к-ти. Спроба консолідації зусилля громадськості в справі допомоги голодуючим була зроблена орг. бюро укр. громад. к-ту допомоги голодуючим у Харкові. На розширеному засіданні к-ту з представниками громадських кіл Харкова та делегатами Полтавської і Київської губерній було ухвалено рішення про те, щоб налагодити зв’язки з Всерос. к-том допомоги голодуючим (ВКДГ; ств. з дозволу політбюро ЦК РКП(б) колиш. лідерами Конституційно-демократичної партії С.Прокоповичем, Є.Кусковою та Н.Кішкіним у Москві 21 лип. 1921). Паралельно проводилися переговори оргбюро к-ту з секретарем ЦК КП(б)У Д.Мануїльським щодо принципів взаємин Всеукр. громад. к-ту допомоги голодуючим з РНК УСРР. Однак після розпуску ВКДГ, принизливо названого В.Леніним «прокукішем» (за першими літерами прізвищ його лідерів), політбюро ЦК КП(б)У відмовилося від намірів співпрацювати з к-тами укр. громад. діячів у справі організації кампанії допомоги голодуючим. Без підтримки з боку політ. органів УСРР поодинокі місц. громад. к-ти допомоги голодуючим розпалися. Це давало змогу компарт.рад. органам перехопити ініціативу кер-ва громад. кампанією допомоги голодуючим. 17 серп. 1921 президія ВУЦВК ухвалила постанову про створення Церобочкому при Південбюро ВЦРПС, аналогічного Церобочкому при ВЦРПС (заснований у Москві 28 лип. 1921). 18 серп. 1921 політбюро ЦК КП(б)У затвердило рішення про організацію Всеукр. та губернських к-тів допомоги голодуючим при виконкомах рад, до складу яких поряд з «колишніми» громад. діячами, «які входили б до комітетів персонально, а не як представники колишніх громадських організацій», пропонувалося «ввести достатню кількість представників партійних, професійних та інших робітничих організацій». Усі члени к-тів допомоги голодуючим мали персонально затверджуватися к-та-
ми ЦК КП(б)У. Президію Всеукр. к-ту допомоги голодуючим рекомендувалося створити в кількості 5-ти осіб, причому до керівного складу ввести виключно членів КП(б)У, зокрема Д.Мануїльського (як голову к-ту), В.Ксандрова та С.Любімова. Безпарт. членів президії — голову Укрстатбюро О.Пєшохонова та акад. УАН Д.Багалія — не дозволялося допускати до кер-ва харків. к-том. Обов’язковою вимогою членства в к-тах допомоги голодуючим для «колишніх» діячів була підтримка ними більшовицького заклику до селян виконувати продподаток та боротися з «бандитизмом» (тобто з антирад. виступами). Задля організації допомоги голодуючим за кордоном рекомендувалося не заперечувати проти відрядження Всеукраїнським к-том допомоги голодуючим своїх представників за кордон під прапором Червоного Хреста. 25 листопада 1921 пленум Комісії допомоги голодуючим при ВУЦВК ухвалив постанову про створення Міжнар. укр. бюро допомоги голодуючим УСРР, воно було засновано 6 груд. 1921 у складі повноважних представників УСРР за кордоном: М.Левицького, І.Новаківського та Кудрі — у Празі, О.Шумського — у Варшаві, В.Ауссема — у Берліні. На комісію ЦКДГ ВУЦВК покладалися: практичне кер-во кампанією допомоги голодуючим згідно з директивами ЦК КП(б)У; координація діяльності місц. комісій та к-тів допомоги голодуючим, що організовувалися за дозволом ЦК КП(б)У; налагодження діяльності державних та радянських органів по боротьбі з голодом. ЦКДГ ВУЦВК спиралася на губернські та повітові комісії допомоги голодуючим. Губернські комісії створювалися в складі представників: виконкому (голова), парткому КП(б)У, земвід., ради профспілок та комітету незаможних селян губернського рівня, а повітові — з висуванців виконкому, к-ту незаможних селян, комуніст. осередку та кооперативу повітового рівня, а також «одного кооптованого громадського працівника, що користувався особливою довірою населення даної волості».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМІСАРСЬКИЙ СУД ТА МЕЖОВІ СУДДІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
