КОМІСАР, термін. Слово «комісар» (франц. commissaire, від пізньолат. commissarius — уповноважений) досить широко вживається для означення тих чи ін. посадових осіб та посад. А саме: 1) осіб, наділених владним органом у межах своєї компетенції особливими тимчасовими повноваженнями для виконання спец. завдань. Створення ін-ту комісарів (повноважних осіб) широко практикувалося в багатьох країнах під час революцій та громадян. війн. У роки Французької революції кінця 18 століття в період якобінської диктатури (1793—94) конвент направляв комісарів у департаменти, окремі міста та військові частини для боротьби із контрреволюцією, заколотами і наведення там революційного порядку. Вони мали надзвичайні каральні повноваження і звітували перед конвентом. Інститут комісарів широко застосовувався рад. владою, особливо в ході її утвердження; 2) посад у тому чи ін. органі влади. У Гетьманщині протягом 1710—86 в штаті полкових скарбової та лічильної (від 1732) комісій існувала посада комісара
полкового. В Україні 1917—18 губернськими комісарами називалися голови губернських адміністрацій, затверджувані спочатку Тимчасовим урядом Росії, а з літа 1917 — Українською Центральною Радою. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 в рад. республіках, а згодом і в СРСР, К. називалися оперативні працівники Надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією (1917—22; див. ВЧК, ВУЧК), які проводили оперативно-розшукову роботу, обшуки, арешти, бойові операції; члени уряду — РНК (до 1946), а в 1918—42 також — спец. штатні представники ВКП(б)—КПРС і Рад. уряду у військ. частинах, які «опікали» командирів і відповідали разом з ними за бойову і політ. підготовку (див. Комісари воєнні); 3) начальників військових комісаріатів різних рівнів, які забезпечують комплектування армії особовим складом, призов до армії, облік військовозобов’язаних запасу, їх перепідготовку тощо; 4) посадових осіб (у деяких країнах), які виконують поліцейські функції (К. поліції): стежать за дотриманням порядку та безпеки, контролюють правопорушення і переслідують тих, хто їх скоює; 5) уповноважених міжнар. спортивних орг-цій (спортивні К.), які здійснюють контроль за дотриманням спортивних правил, засвідчують досягнення спортивних рекордів тощо; 6) уповноважених ЮНЕСКО (ООН з питань освіти, науки, к-ри), які здійснюють контрольно-спостережні функції в окремих країнах з питань діяльності ЮНЕСКО. Л.М. Маймескулов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМІСАР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
