КОМІРНИКИ, коморники — 1) назва найбіднішої верстви нас. сіл і міст України, Польщі, Білорусі, Литви 15—19 ст. Так означали переважно осіб, які не мали власного житла, а тому наймали у більш заможних поселян комори — рублені та обмазані глиною сараї, хижі, ін. приміщення при садибах. У таких будівлях, як правило, печі були відсутні, зазвичай у них зберігали зерно, борошно, городину, одяг тощо. Заселялися вони, як правило, лише тоді, коли було тепло. Ті з них, що переобладнувалися на постійне помешкання, називалися хатами або хатинами. Деякі вчені вважають, що К. не мали тяглової сили, реманенту й тому не могли самостійно займатися с. госп-вом. Проте опис Перемишльської землі 1642 р. зафіксував, що серед 3161 тамтешнього К. бідних було 2303, а 858 мали велику рогату худобу. На Волині (Луцький, Володимирський, Кременецький повіти) 1579 р.
21 вересня 1939 зайняте рад. військами. Від 1 листопада 1939 в складі УРСР. 1940—59 — райцентр. Місто від 1940. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 від кін. черв. 1941 до 27 лип. 1944 було окуповане гітлерівцями, входило до складу Генеральної губернії. Архіт. пам’ятки: костьол (1657); Свято-Михайлівська церква та дзвіниця (дерев’яна, 1754); оборонні рови та вали (1524, 1672).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМІРНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
