КОМАНДНА ЕКОНОМІКА — одна з форм екон. та політ. організації сусп. життя, яка може бути реалізованою лише в країнах, де правлять особливого типу режими — комуністичні, які, спираючись на держ. власність на засоби вир-ва, намагаються досягти максимально можливого рівня контролю над екон. діяльністю, щоб подолати екон. відсталість своїх країн та «наздогнати» індустріально розвинуті д-ви. У 1950-х рр. очевидний успіх радянської моделі К.е. заохотив уряди багатьох країн третього світу, особливо Індії, до практикування держ. планування, але жодному з цих урядів не вдалося досягти такого рівня держ. контролю над нац. вир-вом, який свого часу існував у СРСР та Китаї. Тільки типово комуніст. д-ви могли в мирний час здійснювати максимально допустимий для економіки країни державний контроль. Історія не знає прикладів запровадження глобального держ. контролю над економікою в мирний час некомуніст. режимами. Навіть за авторитарного режиму або соціалдемократ. режиму, для яких характерне істотне втручання держави в економіку, на держ. службі в мирний час зазвичай зайнято до 25 % робочої сили (за винятком с. госп-ва) — тоді як за умов дійсно К.е. д-ва наймає 90 і більше відсотків несільськогосподарської робочої сили. За ступенем здійснюваного в умовах комуністичних режимів державного контролю над економічною діяльністю можна виокремити 3 різновиди К.е.: 1) «сталінський» (СРСР 1929—53, Албанія 1945—90, Сх. Європа 1948—53, Куба та Пн. Корея); 2) «поміркований» (СРСР 1954—88, Сх. Європа 1954—89); 3) «частковий» (Китай після 1957, Югославія 1964—91). Як свідчить історія, комуніст. режими, запроваджуючи К.е., насамперед намагалися звести незалежну екон. діяльність у під-
владних країнах до абсолютного мінімуму і лише тоді, коли така політика виявлялася непродуктивною, від неї відмовлялися. На «сталінській» фазі розвитку К.е. більшість комуніст. режимів (за винятком Польщі та Югославії) запроваджували нові форми колективної власності в с. госп-ві; Китай і Танзанія, проте, досить швидко відмовилися від такої практики, розпустили свої колективні госп-ва та повернулися до подвірного господарювання. Деякі комуніст. режими намагалися заборонити приватні підпрва в секторі послуг, натомість ін. (зокрема, Угорщина) дозволяли певний приватний бізнес у цій сфері. Для кер-ва держ. пром-стю уряди країн з К.е. створюють характерні управлінські структури. Так, у СРСР існувало Центр. планове управління (Держплан СРСР), яке накреслювало плани вир-ва (у цифрах) на кожний наступний рік. Визначені ним контрольні цифри, а також відповідні асигнування «спускалися» потім до кожного конкретного підпр-ва через бюрократичну піраміду мін-в. Управління К.е. спиралося на громіздкий апарат, що мав досить мало стимулів для забезпечення рентабельності вир-ва та запровадження інновацій. Тому продуктивність праці та ефективність капіталовкладень у комуніст. країнах була низькою, якість товарів — посередньою, можливості виробників швидко реагувати на вимоги споживача — обмеженими. В умовах К.е. розвиток підпр-в постійно натикався на перепону, яку угор. економіст Я.Корнаї (Janos Kornai) назвав «легким обмеженням бюджету», маючи на увазі, що керво підпр-в в умовах держ. планування їхньої вироб. діяльності не було зацікавлене в скорочені видатків. Відносна ізольованість країн з К.е. від міжнар. поділу праці істотно стримувала їхній розвиток у напрямі зменшення затратності вир-ва. К.е. давала державі величезні можливості, по-перше, для вилучення ресурсів із сільс. сектору для забезпечення заробітної плати міськ. робітникам, а по-друге, для концентрації зусиль усієї
467 КОМАНДНА
І.В. Коляска.
468 КОМАРЕНКО
Н.В. Комаренко.
країни на розвиткові кількох ключових стратегічних секторів. Проте, після одного-двох десятиліть практикування мобілізаційних проектів виявлялося, що країна вичерпувала можливості свого екстенсивного розвитку і повинна була переходити до інтенсивного розвитку, який спирався на більш ефективне використання ресурсів. При цьому жодна країна не змогла здійснити такий перехід без проведення екон. і політ. реформ своїх осн. інституцій. Китай розпочав екон. реформи з повернення до життя напівприватних фермерських госп-в та приватних пром. і муніципальних підпр-в. Починаючи з 1978 приватний сектор китайс. економіки впродовж двох десятиліть мав 8-відсотковий приріст на рік, а частка економіки, що контролювалася центральними органами, скоротилась до менш ніж 10 %. У Росії перехід від сильно централізованої та мілітаризованої економіки до створення в країні конкурентного ринкового середовища був дуже важким. Їй довелось пережити руйнівну 8-річну екон. кризу. Наприкінці 1990-х рр. у світі залишилися лише 2 країни з типовою К.е. — Демократ. Нар. Республіка Корея (Пн. Корея) та Куба, але окремі складові К.е. все ще продовжують існувати в постсоціаліст. економіках. Так, у Китаї д-ва і далі субсидує свої збиткові підприємства. Літ.: Prybyla Jan S. Market and Plan Under Socialism: The Bird in the Cage. Stanford, California., 1987; Kornai J. The Socialist System. Princeton, New Jеrsey, 1992. Пітер Рутленд (Peter Rutland. Command Economy, The Oxford Companion to Politics of the World. Oxford, 2001). Скорочений виклад. Переклад з англійської О.В. Юркової.
раїни НАН України) працювала з 1962 по 1989: 1962—65 — старший ред. «Українського історичного журналу», 1965—68 — аспірантка ін-ту, 1968—73 — м. н. с. від. джерелознавства та допоміжних істор. дисциплін (згодом — історіографії та джерелознавства), з 1972 — від. багатотомної історії УРСР, з 1973 — ст. н. с. від. історії дружби народів, з 1981 — від. джерелознавства та допоміжних істор. дисциплін, 1985—89 — сектору історії інтелігенції. Під наук. кер-вом чл.-кор. АН УРСР Ф.Шевченка підготувала і захистила канд. дис. на тему: «Журнал “Літопис революції”. Історіографічний нарис» в Ін-ті історії АН УРСР. Опублікувала понад 80 праць. Тв.: Журнал «Літопис революції». Історіографічний нарис. К., 1970; Установи історичної науки в Українській РСР 1917—1937 рр. К., 1973; Дружба и сотрудничество народов СССР. Украинская советская историография. К., 1984; Развитие исторической науки в Академии наук Украинской ССР. К., 1986 (у співавт.). Брала участь у створенні 11 колект. наук. праць. Серед них: Історія Української РСР, т. 2. К., 1967 (у співавт.); Великий советский народ. К., 1976 (автор, чл. редколегії); Великий Октябрь. История. Историография. Источниковедение. М., 1978 (у співавт.); Исторические корни дружбы и единения украинского и белорусского народов. К., 1980 (у співавт.); Нерушимая дружба украинского и молдавского народов в период социализма. К., 1980 (у співавт.); Дружба и братство русского и украинского народов, т. 1—2. К., 1982 (автор, чл. редколегії); Национальные отношения в СССР в трудах ученых союзных республик. М., 1986; Історія Української РСР (додатковий том «Історіографія історії Української РСР». К., 1986; Интеллигенция Советской Украины: (Некоторые вопросы историографии и методологии исследования.). К., 1988 (автор, заст. відп. ред.). Літ.: Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. К., 1998. Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМАНДНА ЕКОНОМІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
