МЕХАНІЗМ ЗМІНИ МАСИ ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР
Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на ос-новні економічні процеси, про що мова йшла в підрозділі 2.4, ва-жливо усвідомити сам механізм такої зміни — збільшення її чи зменшення. Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки бан-ківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісій-ною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму го-тівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гро-ші, а комерційний банк — тільки безготівкові. Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати го-тівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки . Але якщо ко-мерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна части-на цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достат-ньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На су-му готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах . Випуск центральним банком безготівкових грошей здійсню-ється такими способами: • наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінан-сування; • через купівлю у комерційних банків цінних паперів; • через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву. У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахун-ках комерційних банків у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же ка-налах погашають свої зобов’язання перед НБУ, що означає вилу-чення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті. Комерційні банки, як зазначалося вище, беруть участь у ство-ренні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосере-дньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього — на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів. Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створен-ня нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кре-дитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) ре-зервів, що надійшли в банк ззовні. Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплі-катора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків. Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерцій-ного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і мо-жуть бути використані ним для активних операцій. Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпо-рядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв банку. Станом на 1 січня 2000 р. комерційний банк А мав на своєму корес-пондентському рахунку в НБУ 30,0 млн грн, у своїх касах готівкою — 2,0 млн грн. Пасиви банку на цю дату становили 120,0 млн грн. Норма обов’язкового резервування затверджена НБУ на рівні 17%. Виходячи з цих даних, загальний обсяг резерву банку на початок 2000 р. становитиме 32,0 млн грн (30,0 млн грн + 2,0 млн грн); обов’язковий резерв — 20,4 млн грн ; вільний ре-зерв — 11,6 млн грн (32,0 млн грн – – 20,4 млн грн). За економічним змістом формування вільного резерву (Рв) можна подати так: Рв = К + ЗК МБК – ВСФ – Ао – Ор, де К — капітал банку; ЗК — залучені банком кошти в депозити; МБК — сальдо заборгованості банку по міжбанківському кре-диту, включаючи і кредити НБУ; ВСФ — відрахування до централізованого страхового фонду; Ао — вкладення банку в активні операції, не повернуті на да-ний момент; Ор — обов’язковий резерв. Наявність вільного резерву — важливий показник фінансово-го стану банку, насамперед його спроможності виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та задовольняти їх попит на позич-ки. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної лік-відності банку, а з іншого — стан його поточного кредитного по-тенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансове становище та на їх діяль-ність щодо збільшення маси грошей в обороті. Для з’ясування механізму грошово-кредитної мультиплікації зробимо такі припущення: • центральний банк прокредитував у даному місяці тільки один комерційний банк А; • комерційні банки на початок місяця не мають вільних резервів; • банки використовують новостворені вільні резерви тільки для кредитування своїх клієнтів і тільки в безготівковій формі; • норма обов’язкового резервування в даному місяці стано- вила 12%. Розглянемо механізми мультиплікації з відображенням руху коштів по балансах банків. У схемах балансів будемо відобра-жати тільки ті статті, по яких відбувається рух коштів, і тільки суми цього руху та його напрямок (знак «+» свідчить про над-ходження чи збільшення, знак «–» — про вибуття чи зменшен-ня коштів). Проставлені поряд із сумою зміни коштів цифри (1а, 1б, 2а тощо) означають номер операції, яка спричинила цю зміну. Суми по статті «Підсумок» показують, наскільки зріс в обороті банку обсяг залучених коштів (депозитних грошей) та його розміщення. а) 5-го числа НБУ видав комерційному банку А позичку на суму 10,0 млн грн за рахунок кредитної емісії; загальний резерв банку А збільшився на цю суму; б) за рахунок вільного резерву банк А видав 6-го числа позичку швейній фабриці на суму 8,8 млн грн, яку перерахував на її розра-хунковий рахунок. Решта 1,2 млн грн залишилась на коррахунку банку А для збільшення обов’язкового резерву ; в) за рахунок одержаної позички швейна фабрика в той самий день заплатила 8,8 млн грн за тканину, куплену у торговельної організації, яка обслуговується банком Б. Відобразимо операцію № 1 на балансі банку А. БАЛАНС КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ А, млн грн Активи Пасиви 1. Резерви + 10,0 (1а) – 8,8 (1в) 1. Позичка НБУ + 10,0 (1а) 2. Позички + 8,8 (1б) 2. Залучені кошти + 8,8 (1б) – 8,8 (1в) Підсумок + 10,0 (1) Підсумок +10,0 (1) Як видно з наведених даних, після всіх змін баланс банку А зріс на 10 млн грн. Це значить, що в його обороті осіли ті 10,0 млн грн, які були емітовані НБУ для кредитування цього банку. На цю суму зрос-тає і загальна маса грошей в обороті. Банк А і сам створив безготів-кових грошей в обсязі 8,8 млн грн (за операцією 1б), але вони пере-йшли в оборот банку Б (за операцією 1в) і відобразяться на його балансі. Якби торговельна організація, якій ці гроші надійшли, мала свій рахунок у банку А, то балансовий підсумок в останнього, а отже і обсяг депозитних грошей в його обороті, зріс би на 18,8 млн грн. Перш ніж відобразити зміну резервів на балансі банку Б, опише-мо подальший рух коштів, які сплачені торговельній організації. а) Сплачені торговельній організації 8,8 млн грн зараховані на її рахунок у банку Б; на цю суму у нього збільшився загальний ре-зерв; б) за рахунок приросту резерву банк Б 9-го числа надав позичку меблевій фабриці на суму 7,75 млн грн (вільний резерв), яку пере-казав на її розрахунковий рахунок. Решту резерву (1,05 млн грн) банк залишив на своєму коррахунку для збільшення обов’язкового резерву ; в) 10-го числа меблева фабрика, використавши повну суму одержаної позички, оплатила свої борги деревообробному комбі-нату (ДОК 1) за куплені раніше лісоматеріали. ДОК 1 обслугову-ється банком В. Указана операція 2 так відобразиться на балансі банку Б: БАЛАНС БАНКУ Б, млн грн Активи Пасиви 1. Резерви
2. Позички + 8,8 (2а) – 7,75 (2в) + 7,75 (2б) 1. Залучені кошти + 8,8 (2а) – 7,75 (2в) + 7,75 (2б) Підсумок + 8,8 (2) Підсумок + 8,8 (2) З цієї таблиці можна зробити такі висновки: • у балансі банку Б утрачено видимий зв’язок збільшення його резервів з початковою кредитною емісією центрального банку, яка й була первісною причиною цього збільшення; • тут підтверджується та сама закономірність, що і в балансі банку А: платіж клієнта банку Б своєму контрагенту — клієнту банку В призводить до зменшення на суму цього платежу поточ-них депозитів та резервів банку; • незважаючи на втрату більшої частини приросту резерву, банк Б має приріст депозитів на суму 8,8 млн грн, які зберігають-ся на рахунку торговельної організації. У результаті операції 2 в) рух резервів перемістився на баланс банку В. Подальші зміни резервів відбувалися на основі операції 3. а) 13-го числа 7,75 млн грн надійшли на рахунок ДОК № 1 у банку В, у якого на цю суму збільшився загальний резерв; б) за рахунок приросту резерву банк В 14-го числа видав тор-говельній організації «Скіф» позичку на суму 6,85 млн грн і пе-реказав на її рахунок. Решта 0,9 млн грн залишилися на рахунку банку для збільшення обов’язкового резерву ; в) торговельна організація «Скіф» у той же день за рахунок одержаної позички сплатила свій борг оптовій організації на су-му 6,85 млн грн. Оптова організація обслуговується банком Г. Операція 3 матиме такий вигляд на балансі банку В: БАЛАНС БАНКУ В, млн грн Активи Пасиви 1. Резерви
2. Позички + 7,75 (3а) – 6,85 (3в) + 6,85 (3б) 1. Залучені кошти + 7,75 (3а) – 6,85 (3в) + 6,85 (3б) Підсумок + 7,75 (3) Підсумок + 7,75 (3) Рух резервів по балансу банку В повністю повторює рух їх по балансу банку Б, тільки в дещо менших розмірах змін, бо частина коштів вилучена в обов’язкові резерви. Загальна сума залучених коштів у банку В зросла на 7,75 млн грн, оскільки відповідне надходження грошей на рахунок ДОК № 1 залиша-лося без змін. Подібний рух резервів відбудеться також у банку Г та бага-тьох інших банках. Приріст депозитів на рахунках і приріст резе-рвів у кожного наступного банку будуть меншими, ніж у попере-днього на норму обов’язкового резервування. Це значить, що процес зростання банківських вкладів (депозитних грошей) про-довжуватиметься доти, доки вся сума додаткового резерву (10,0 млн грн), наданого НБУ комерційному банку А, не вичер-пає себе в резервах цілого ряду банків. Розглянемо цей процес з іншого боку: як він відбувається в масштабах усієї банківської системи і впливає на загальну масу грошей в обороті. У результаті мультиплікації додаткова маса грошей, що на-дійшла в банківську систему, істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих комерційних банках, через які пройшла мультиплікаційна «хвиля». Висота і довжина цієї «хвилі» залежить від обсягу додатково введених у систему резервів та норми обов’язкового резервування. Розглянемо ці положення на тих самих прикладах, які було проаналізовано стосовно руху резервів окремих банків, за умови, що норма обов’язкового резервування становить 12% (табл. 2.2). Таблиця 2.2 ПРОЦЕС ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ МУЛЬТИПЛІКАЦІЇ, млн грн Банк Залучені кошти (пасиви) Рух резервів Надані позички (активи) Надходження Витрачення Обов’язкові Вільні НБУ — — — — + 10,0 А + 10,0 + 1,2 + 8,8 – 8,8 + 8,8 Б + 8,8 + 1,05 + 7,75 – 7,75 + 7,75 В + 7,75 + 0,93 + 6,82 – 6,82 + 6,82 Г + 6,85 + 0,82 + 6,03 – 6,03 + 6,03 Д + 6,05 + 0,75 + 5,3 – 5,3 + 5,3 Е + 5,35 + 0,65 + 4,7 – 4,7 + 4,7 Інші банки (разом) + 38,5 + 4,6 + 33,9 – 33,9 + 33,9 Усього + 83,3 + 10,0 + 73,3 – 73,3 + 73,3
Як видно з наведених даних, процес мультиплікації розпочав-ся з надання НБУ позички банку А на суму 10,0 млн грн. Одер-жання цієї позички зумовило збільшення пасивів банку А, а отже і його резервів, на 10,0 млн грн. Частина приросту резервів (1,2 млн грн) залишається на коррахунку банку А в центральному банку для збільшення обов’язкового резерву, а в межах вільного резерву банк надає позичку своєму клієнтові (8,8 млн грн). Оскі-льки одержану позичку клієнт банку витратив на платежі контра-генту, що обслуговується банком Б, 8,8 млн грн вийшли з обороту банку А і тому він втратив таку ж суму своїх резервів. Остаточно у банку А пасиви збільшилися на 10,0 млн грн, резерви —на 1,2 млн грн і вимоги за наданими позичками — на 8,8 млн грн, тоб-то пасиви й активи збільшилися однаково1. Надходження грошей на суму 8,8 млн грн з банку А в банк Б збільшили суму пасивів останнього. В його обороті відбудеться такий же рух коштів, як і в банку А: частина приросту резерву (1,05 млн грн) залишиться на рахунку банку Б у центральному бан-ку; в обсязі вільного резерву видана позичка (7,75 млн грн), що при-звело до витрати банком такої самої суми резерву, бо позичка була використана для платежів клієнтові іншого банку, і тому гроші пе-рейшли в банк В. Отже, пасиви банку Б збільшилися на 8,8 млн грн, резерви — на 1,05 млн грн, вимоги за наданими позичками — на 7,75 млн грн, тобто пасиви й активи зросли на 8,8 млн грн. У всіх інших банках рух пасивів і резервів буде таким же, як у банках А та Б. Загалом по комерційних банках пасиви зросли на 83,3 млн грн, резерви — на 10,0 млн грн, надані позички — на 73,3 млн грн. Із загальної суми приросту банківських пасивів 10,0 млн грн забезпечено за рахунок позички, одержаної в цент-ральному банку, а 73,3 млн грн — приріст депозитів на рахунках клієнтів — забезпечено кредитуванням їх відповідними комер-ційними банками. Незважаючи на те, що кожний окремий банк надавав додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його обо-рот, у цілому система банків створила (приростила) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні — від централь-ного банку. У цьому наочно виявляється участь комерційних банків у збільшенні маси грошей, що обслуговує грошовий оборот. Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мульти-плікатора m) залежить від норми обов’язкового резервування ® і визначається за формулою . Приріст грошової маси (М) унаслідок грошово-кредитного мультиплікатора може бути ви-ражений формулою , де R — початковий приріст резервів, що спричинив процес мультиплікації. Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розраху-нкового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники. Наприклад, використання клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має зниження попиту на позички та зростання позичкового процента. В обох цих випад-ках знизиться обсяг надання банками позичок, уповільняться розрахунки між їх клієнтами, внаслідок чого зменшиться форму-вання у них депозитних вкладів. Водночас чимало чинників прискорює процес мультиплікації. Грошово-кредитний мультиплікатор може «спрацювати» не тільки при додатковому введенні грошей у банківський оборот центра-льним банком через кредитну емісію (у нашому прикладі — бан-ку А). Такого самого ефекту буде досягнуто, якщо резерви одно-го з банків зростуть завдяки надходженню готівки на рахунок клієнта, або ж якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом продажу частини активів на міжбанківському ринку, у тому числі і НБУ, наприклад цінних паперів. З огляду на дію названих чинників фактичний рівень мульти-плікатора, що склався на певний час (mm), доцільно визначати як співвідношення загальної маси грошей в обороті (грошова про-позиція) до суми грошової бази за формулою: , де М0 — маса готівки в обороті поза банками; Д — маса грошей в депозитах комерційних банків; R — сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків). З цієї формули випливають такі висновки: • рівень mm зростає в міру зростання депонування грошей у банках, тобто показника ; • рівень mm зростає в міру зниження резервування депозитів, тобто показника . Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб еко-номічного обороту. Проте надмірне підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і поси-лення інфляції. Тому важливим завданням центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації, своєчасне регулювання його відповідно до цілей грошово-кредитної політики. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов’язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо. Вживаючи цих заходів, цен-тральний банк може досить ефективно впливати на рівень мультиплікатора для досягнення цілей грошово-кредитної полі-тики1.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕХАНІЗМ ЗМІНИ МАСИ ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР» з дисципліни «Гроші та кредит»
