КОЛЬЧУГА — кільчастий бойовий обладунок воїна у вигляді сплетеної із залізних кілець сорочки, призначений для захисту від холодної і метальної зброї. Піхотинці використовували довгу К., а кіннотники — більш коротку, з розрізами в нижній ч. для зручності сидіння на коні. Маса К. складала 12—16 кг (полегшений варіант — 5—9 кг). У давньорус. часи техніку виготовлення К. вирізняло поєднання зварних і склепаних кілець: чотири суцільних дротяних кільця з’єднувалися розімкнутим кільцем, яке потім заклепувалося. В більш пізній період кольчужні кільця не зварювалися, а заклепувалися на одну або дві заклепки (для виготовлення К. потрібно було 15— 20 тис. кілець). У 16—17 ст. К. на укр. землях була витіснена ін. захисними обладунками, насамперед панцирем і бехтером.
Кольчуга 12—13 ст., знайдена на околицях м. Кременець.
Літ.: Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. М., 1948; Денисова М.М. и др. Русское оружие: Краткий определитель русского боевого оружия XI— XIX веков. М., 1953; Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV — 60-х годах XVI в. К., 1989. П.М. Сас.
дій», 1992, № 1; Бондаренко М. Я все віддав Україні… «Вісті з України», 1997, 20 листоп.; Когут О. Хто він доктор Коляска? «Хрещатик», 1997, 23 жовт.; Ковальчук О. Коляска Іван. В кн.: Українські історики XX ст. Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 2. К., 2004. О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛЬЧУГА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
