Висунута в серед. 1960-х рр. В.Пашутом і підтримана Л.Черепніним. Згідно з нею, цілісна д-ва на Русі в часи удільної роздробленості збереглась, але на зміну одноосібній монархії Володимира Мономаха та його попередників прийшла монархія федеративна. Давньорус. д-ва, насамперед Київ і підвладний йому домен «Руської землі» (у мінливих рубежах Київcької землі, Чернігівської землі та Переяславської землі), перетворилася на об’єкт сумісного управління кількома найавторитетнішими й найсильнішими Рюриковичами. Вони вважали себе колективними власниками Руської землі, вимагали собі в ній «частей» (часток володінь), зобов’язуючись за це захищати її від половців. Свої незгоди і суперечки князі — носії колективного сюзеренітету — прагнули залагоджувати на загальнорус. князівських з’їздах — снемах. Існують різні думки з приводу, по-перше, того, чи була це загальнорус. система влади (так стверджував В.Пашуто) й чи ця система стосувалася лише володіння Києвом (так вважав Л.Черепнін), і, по-друге, коли ця система набула чинності: В.Пашуто наполягав, що це сталося одразу після Володимира Мономаха, М.Котляр доводив, що — у серед. 12 ст., Л.Черепнін припускав, що — у кін. 12 ст. Існування системи колективного сюзеренітету підтверджується літописами, зокрема звістками про виділення київ. князями ін. князям «частей» у Руській землі, гол. чин. поблизу пд. і зх. рубежів Київщини. Ці «части» давалися князям і перерозподілялися між ними відповідно до місця, яке вони займали на ієрархічній «лествице». Як свідчення на користь того, що система колективного сюзеренітету діяла на Русі, М.Котляр тлумачить заклик автора «Слова о полку Ігоревім» до владимирського і суздальського кн. Всеволода Юрійовича Велике Гніздо та ін. впливових князів «поблюсти» Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛЕКТИВНОГО СЮЗЕРЕНІТЕТУ КОНЦЕПЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
