КОЗЛАНЮК Петро Степанович (псевдоніми — Прутовий, П. К., М-а, Мер, М-ка, Емка, Капе, Кризусовий, Мережка, Панько, Перерівський та ін.; 12.08.1904— 19.03.1965) — письменник, публіцист, громад. діяч. Н. в с. Перерив (нині село Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.) у бідній сел. родині. Наймитував. 1918 навч. у Коломийській г-зії. Літ. діяльність розпочав 1926. 1927— 30 працював фейлетоністом у газ. «Сель-Роб», 1930—32 був ред. газ. «Сила». Один із засн. прокомуніст. літ. орг-ції «Горно» та її друкованого органу — ж. «Вікна». У 1930-х рр. за політ. діяльність, пропаганду ідеї об’єднання західноукр. земель з УСРР і як чл. ЦК «Сель-Роб-Єдності» (див. «Сельроб») кілька разів був заарештований польс. властями, його сатиричні твори не раз заборонялися. Друкувався в журналах «Плуг», «Зеркало», газеті «Наш голос». Брав активну участь в організації Антифашистського конгресу діячів культури 1936 у Львові. Попри ліворадикальні й прорад. симпатії К., йому, як і деяким ін. західноукр. письменникам, 1935 відмовили в отриманні громадянства СРСР, що, зрештою, врятувало літераторові життя. Наприкінці 1930-х рр., із розгортанням сталінських репресій, твори К., надруковані в УСРР («Хлопські гаразди», 1928; «В селі та інші оповідання», 1929; «Оселедчики», 1930; «Пасинки життя», 1930; «Вогонь», 1931; та ін.), потрапили до проскрипційних списків Головліту УРСР й вилучалися з бібліотек. 19 верес. 1938 політбюро ЦК КП(б)У санкціонувало чергове вилучення «ворожої та застарілої літератури». Щодо творів К. Головліт УРСР, зокрема, зауважував: «Зазначений автор — ворог. Твори його белетристичного характеру не мають ніякої цінності, не відповідають сучасності. Популяризація його творів, які, крім того, ще являються націоналістичними за змістом, завдала б великої шкоди нашому соціалістичному побуту. Вважаємо, що треба вилучити всі твори цього автора…» Після об’єднання укр. земель у складі УРСР (верес. 1939) працював у львів. газ. «Вільна
Україна». В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був кореспондентом фронтових газет, коментатором пересувної радіостанції Укр. радіок-ту «Дніпро» (див.: «Дніпро», радіостанція), виступав з фейлетонами, гуморесками та політ. памфлетами. 1944 та 1954—65 очолював Львів. орг-цію Спілки рад. письменників України, 1945—51 — гол. ред. ж. «Радянський Львів» (див. «Дзвін»). 1952— 54 — голова Львів. облвиконкому. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. У трав. 1953 на пленумі Львів. обкому КПУ К. назвав кількість репресованих сталінським режимом у зх. областях України — півмільйона осіб, зауваживши, що ця цифра «лягла важким каменем і на мене, як комуніста, громадянина, який народився на цій землі». Щоденникові нотатки К. серед. 1950-х рр. цілком спростовують твердження про його ортодоксальні комуніст. переконання й схвалення дій рад. влади. Зокрема в них ішлося: «За нашими сучасними російськими істориками і навіть за «Правдою», виходить, що всілякі насильні підкорення царською Росією країн і народів (Україна, Кавказ, Казахстан і т. д.) — одне благо і прогресивний акт для цих країн і народів. Як мерзко читати це все знов у зв’язку з «добровільним» приєднанням Кабардино-Балкарії до Росії […]. Рекорд безглуздої і дикої жорстокості у відношенні до людей та навіть сім’ї і дітей побив потворний людоїд Сталін зі сворою своїх великих і дрібних сатрапів. Моторошно, коли згадаєш, скільки людей він — цей «батько рідний» — вимордував і знищив, немов у мішку. Жах!» Розмірковуючи над засудженням членів Організації українських націоналістів та вояків Української повстанської армії, письменник принагідно запитував, чому ж «совєтська» Феміда «не судить і не карає тих, що в ім’я колективізації виморили голодом мільйони селян на Україні?» Перші твори К. — переважно образки, в яких він вдавався до контрастного зображення природи і людських злиднів. 1928—29 в УСРР вийшли його збірки оповідань «В селі» і «Хлопські гараз-
ди». К. — автор кількох книг худож. публіцистики, роману-трилогії з галицького життя «Юрко Крук» (1946—56); його нариси і статті містять багатий матеріал про сусп.-політ., культ.-освіт. атмосферу на західноукр. землях 1920—30-х рр., написані з притаманним письменнику гумором. У доробку К. кілька збірок памфлетів та фейлетонів, а також спогади про побратимів по перу С.Тудора, Я. Галана, О.Гаврилюка, Я.Кондру, свою власну роботу в ж. «Вікна». Доробок К. нерівноцінний, проте кращі його твори художньо відображають правду про життя, думи й вболівання трудящих Західної України. Прикметно, що літератор свідомо відмовився продовжувати свій роман «Юрко Крук», аби не вводити його персонажів у рад. часи, коли б вони мали створювати колгоспи й будувати соціалізм. П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі. Тв.: Твори, т. 1—4. К., 1974—75; Избранное, т. 1—2. М., 1960; Народні пісні в записах Петра Козланюка. К., 1978. Літ.: Байда Ю. Петро Козланюк. К., 1959; Революційна діяльність західноукраїнських пролетарських письменників: Збірник архівних документів. Львів, 1959; Гуменюк М.П. Письменники радянського Львова: Матеріали до біобібліографії, вип. 1. Львів, 1960; Про Петра Козланюка. К., 1964; Спогади про Петра Козланюка. Львів, 1974; Захарченко М.І. Радіостанції Радянської України в роки війни. «УІЖ», 1980, № 6; Качкан В. Петро Козланюк. К., 1980; Проти фашизму та війни: Антифашистський конгрес діячів культури у Львові у 1936 р.: Збірник документів і матеріалів. К., 1984; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989; Історія української літератури ХХ ст., кн. 2, ч. 1: 1940-ві — 1950-ті рр. К., 1994; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки ХХ ст.). К., 1994; Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали, т. 2. К., 1996; Лупій Г. Львівський історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар». Львів, 1996; Ільницький М. Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова другої половини ХХ ст., кн. 2. Львів, 2003; Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914—1939). К., 2004. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЗЛАНЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
