КОЖАН Олексій Васильович (псевдоніми — Леонід, Олександр Левицький; 28.03.1898— 04.11.1956) — громад. та політ. діяч. Н. в с. Заболотці (нині село Бродівського р-ну Львів. обл.). Навч. у Бродівській г-зії. У роки Першої світової війни перебував у концтаборі Гмінд під Віднем, від 1917 — в австрійс. армії, 1918—20 — в італ. полоні. Від 1920 — чл. КП(б)У—КПУ. Влітку 1920 — голова Заболотцівського сільс. ревкому, боєць рад. 45-ї стрілец. д-зії, працівник культ.-просвіт. відділу, військ.-політ. курсів. Після демобілізації 1923 — кер. органів нар. та політ. просвіти в містах Бердичів і Сталіно (нині м. Донецьк). Весною 1928 — виконком Комінтерну (див. Інтернаціонал Комуністичний) направив його на підпільну роботу в Західну Україну. Обирався членом ЦК Комуністичної партії Західної України, очолював Крайовий секретаріат КПЗУ. 1930 заарештований польс. властями і засуджений до 5 років ув’язнення. Після визволення 1935 усунений з керівних посад у КПЗУ у зв’язку з відкликанням керівників партії до СРСР
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЖАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
