КОГЕЛНІЧАНУ (Kogalniceanu) Мігай (06.09.1817—02.07.1891) — румун. громад.-політ. і культурний діяч, письменник, історик, видавець. Н. в м. Ясси (нині місто в Румунії). Від 1828 навч. в приватних пансіонах Ясс, з 1834 — у Парижі (Франція) та Берліні (Німеччина). 1838 повернувся в рідне місто. 1840—42 керував Ясським нац. театром і читав курс лекцій в Михайлянській академії. 1837—44 редагував і видавав 3 історико-літерат. часописи. 1844 був обраний чл. Одеського товариства історії і старожитностей. 1848 проживав у Чернівцях, був одним з керівників революції в Молдові та на Буковині (див. Революції 1848—1849 в Європі); видав брошуру «Вимоги Національної партії Молдавії», написав низку революц. відозв та статей, які були надруковані в чернів. газ. «Буковина» (1848— 50). Після поразки революції емігрував. Повернувшись на батьківщину, редагував час. «Стяуа Дунерій» («Дунайська зірка», 1855—56), боровся за об’єднання Дунайських князівств. Від 1869 — член, а з 1887 до 1890 — президент Румун. АН. Був прихильником дружніх стосунків із сх. слов’янами. У річницю століття анексії Буковини Австрією виступив з її (анексії) осудом («Крадіжка Буковини», 1874). Як літ. критик відстоював реалістичний напрям у рум. літ. В істор. працях «Історія Валахії» (1837), «Вступ до курсу національної історії» (1843), «Про цивілізацію» (1845), «Рабство, кріпацтво і панщина» (1853) та ін. підкреслював роль нар. мас у розвитку сусп-ва. Видрукував «Літописи Молдавії» (т. 1—3, 1845—52), «Хроніки Румунії» (т. 1—3, 1872—74), в цих виданнях містяться, зокрема, дані про козац. війни 17 ст. П. у м. Париж. Тв.: Rapirea Bucovinei. — BucureХti, 1874. Літ.: История литературий молдовенешть, т. 1. Кишинэу, 1958; Ionescu V. Mihail Kogalniceanu. BucureХti, 1963; Двойченко-Маркова Е.М. Русскорумынские литературные связи. М., 1966; Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах. Чернівці, 2005. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОГЕЛНІЧАНУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
