КОВПАК Сидір Артемович (25 (13).05.1887—11.12.1967) — рад. військ., парт. і держ. діяч, один з організаторів і кер. партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни. Двічі Герой Радянського Союзу (18 трав. 1942; 4 січ. 1944). Н. в с. Котельва (нині с-ще міськ. типу Полтав. обл.) в сел. родині. Освіту здобув у церковнопарафіяльній, а потім у початковій шк. підвищеного типу (т. зв. міністерській). 1909—12 — рядовий Асландузького полку, розквартированого в Саратові (нині місто в РФ). Учасник Першої світової війни: служив у команді полкового зв’язку, розвідником. Улітку 1917 обраний чл. полкового к-ту. Вернувся в Котельву, де створив партизан. загін з колиш. солдатів, який боровся з нім. військами, Армією Української Народної Республіки, денікінцями (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920). Брав участь у боях на Сх. фронті в складі 25-ї Чапаєвської д-зії та на Південному фронті проти військ П.Врангеля. Від 1919 — член КП(б)У—КПУ. 1921—26 працював військ. комісаром Великого Токмака (нині м. Токмак), Генічеська, Кривого Рогу, Павлограда.
С.А. Ковпак.
392 КОВТЮХ
Є.Й. Ковтюх.
Згодом перебував на госп., рад. і парт. роботі. 1926—34 — дир. Павлоградського військ.-кооп. госп-ва, яке займалося забезпеченням продуктами харчування армійських з’єднань. Від 1934 працював нач. транспортного від., від 1940 — головою Путивльського райвиконкому. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 — член нелегального ЦК КП(б)У, командир Путивльського партизан. загону (від 22 серп. 1942 — партиз. з’єднання Сумської області), яке здійснило рейди в тилу ворога Сумською, Курською, Орловською, Брянською областями (1942; три останні — області в РФ), після перебування в Брянських лісах — Гомельською, Пінською (Білорусь), Волин., Рівнен., Житомир., Київ. областями та Карпатський рейд партизанського з’єднання С.Ковпака 1943. Під час пересування в Карпатах ковпаківці вели бої з формуваннями Української народної самооборони та частинами Української повстанської армії. 25 лют. 1944 з’єднання було перейменоване в 1-шу Укр. партизан. д-зію ім. С.Ковпака (командир — П.Вершигора). Відповідно до постанови політбюро ЦК КП(б)У від 18 серп. 1944 формування було передане в повному складі та з усім озброєнням, засобами зв’язку й майном НКВС УРСР для боротьби з укр. визвол. рухом у Західній Україні. 8 листоп. 1944 1-ша Укр. партизан. д-зія була розформована, на її базі створено окрему кавалерійс. бригаду внутр. військ НКВС УРСР. Після війни К. кілька років працював заст. голови Верховного Суду УРСР. Від 1946 — депутат ВР УРСР, 1947—67 — заст. голови Президії ВР УРСР, від квіт. 1967 — чл. Президії ВР УРСР. Нагороджений 2-ма Георгіївськими хрестами, 4-ма орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова 1-го ст., Богдана Хмельницького 1-го ст., медалями; орденами і медалями Польщі, Угорщини, Чехословаччини. П. у м. Київ. Похований на Байковому цвинтарі. У Котельві встановлено бронзовий бюст К., пам’ятники — у
Києві, Путивлі та Котельві. Ім’я К. присвоєно районові та вулиці в Сумах, вулицям у Полтаві й Котельві. Тв.: Из дневника партизанских походов. М., 1964; Партизанскими тропами. М., 1965; Солдаты малой земли. Из дневника партизанских походов. К., 1965; Від Путивля до Карпат. К., 1979. Літ.: Руднєв С. Щоденник про Карпатський рейд. Друге видання. К., 1949; Клоков В. та ін. Народна боротьба на Україні в роки Великої Вітчизняної війни. К., 1957; Базима Г. Слідами великого рейду. К., 1959; Залесский Я. В партизанских краях и зонах. М., 1962; Бычков Л.Н. Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны 1941—1945. К., 1965; Бегма В., Кизя Л. Шляхами нескорених. К., 1965; Старожилов М.В. Партизанське з’єднання С.А. Ковпака (З історії створення). Львів, 1966; Руднев С.В. Легендарный рейд. Ужгород, 1967; Гладков Т., Кизя Л. Ковпак. М., 1973; Мірчук П. Українська повстанська армія 1942—1952. Львів, 1991; Чайковський А. Невідома війна: Партизанський рух в Україні 1941— 1944 рр. Мовою документів, очима історика. К., 1994; Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. Документы и материалы. М., 1999; Партизанское движение. По опыту Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. военно-исторический очерк. М., 2001; Україна партизанська. 1941—1945. Партизанські формування та органи керівництва ними. Науково-довідкове видання. К., 2001; Попов А. НКВД и партизанское движение. Факты и документы. М., 2003; Кентій А., Лозицький В. Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу вермахту в Україні (1941—1944). К., 2005. Т.В. Заболотна.
д-зіями, зведеним корпусом 11-ї армії. Брав участь у боях на Пн. Кавказі й під Царицином (нині м. Волгоград, РФ). 1922 закінчив Військ. акад., 1928 — курси удосконалення комскладу, 1930 — курси при Військ.-політ. акад. Командував д-зією і корпусом. Від 1936 — заст. команд. Білорус. військ. округом. Нагороджений 3-ма орденами Червоного Прапора. Репресований. Реабілітований посмертно. Літ.: Полководцы гражданской войны. М., 1960; Горлов В.П. Героический поход. М., 1967. В.І. Прилуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ковпак Сидір Артемович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
