КОВАНЬКИ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід. Походить від Олексія (Олешка) Кованьки, старосанжарівського сотника (1659), полтавського наказного полковника (1664) та полтав. городового отамана (1674—78). Його син Петро (р. н. невід. — помер до 1727, під час відвідин Св. Землі — Палестини) був великобудищанським сотником (1708) і полтав. полковим суддею (1710—16), прибічником В.Кочубея та учасником змови проти І.Мазепи; його онуки — Мирон Петрович (р. н. невід. — п. бл. 1740) — келебердянський сотник (1715) та Герасим Петрович (р. н. невід. — п. до 1752) — полтав. полковий сотник (1727—35). Ін. представники роду служили в Гетьманщині значковими товаришами, військовими товаришами та бунчуковими товаришами. До цього роду належали: Іван Опанасович (1774— 1830) — гірничий інженер (обергіттенфервальтер), дійсний чл. (1822) та товариш (заст.) дир. Петерб. мінералогічного т-ва (1824), почесний чл. Імператорського т-ва випробувачів природи (1830), поет, чл. літ. т-в «Беседа любителей русского слова» та «Вольное общество любителей словесности, науки и художеств» (1816); Олексій Іванович (1808— 70) — інж., генерал-майор, викладач хімії в Петерб. технологічному ін-ті (1838—55) та нач. хім. вир-ва Петерб. монетного двору; Семен Іванович (1810 — п. до 1876) — педагог, викл. Харків. губернської г-зії, перекладач, автор праці «Опыт основания русского народного мудрословия» (1847). Імовірно, до цього ж роду належали Петро Миколайович — фольклорист, письменник, автор книги «Байки, пісні і дещо», Петро Леонідович — економіст, магістр фінансового права — та Клавдія Петрівна — письменниця, автор тв. «Большая» (1867), «Любовь и труд», «Сумасбродка» (обидва — 1868). Рід внесено до 2-ї та 3-ї частин Родовідних книг Полтав. та Харків. губерній, а герб — до 15-ї ч. «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОВАНЬКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
