КОВАЛЕНКО Олександр Михайлович (10.08(28.07).1875—17.10. 1963) — громад. та політ. діяч, дипломат. Н. в м. Ромни. Після закінчення реальної шк. навч. у
Харків. технологічному ін-ті, де вступив до Укр. студентської громади, а 1900 став одним із засн. першої політ. партії в Наддніпрянській Україні — Революційної української партії. Одержавши диплом інженера-технолога (1903), служив офіцером на броненосці «Князь Потьомкін», активний учасник повстання (див. Повстання на броненосці «Потьомкін» 1905), чл. суднової комісії. Згодом перебував на еміграції у Женеві (Швейцарія) й Парижі (Франція; до 1917), викладав у серед. шк. в Парижі математику та фізику, редагував у м. Лозанна (Швейцарія) двотижневик «L’Ukraine». 1919—22 — дипломат Української Народної Республіки (консул УНР у Женеві, потім — у Парижі; восени 1920 — секретар делегації УНР на асамблеї Ліги Націй у Женеві). В 1922—30-х рр. проживав у Чехословаччині, викладав механіку, геометрію, опір матеріалів тощо в Українській господарській академії і Українському технічно-господарському інституті (обидва в м. Подєбради). У ці ж роки працював секретарем дипломатичної делегації Державного центру УНР на еміграції в різних орг-ціях Ліги Націй. Після Другої світової війни жив і працював у Мюнхені (Німеччина) й Женеві. Автор підручників з математики та механіки, а також спогадів про революц. і нац.-визвол. рух в Україні. П. у м. Женева.
Літ.: Стрельський Г.В. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917—1920 рр.). «Історія в школі», 1998, № 9; Корнелюк В. Корабель під малиновим стягом. В кн.: Історичний календар, 2000. К., 1999; Стрельський Г.В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917—1920 рр.). К., 2000. Г.В. Стрельський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Коваленко Олександр Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
